Екологічна культура: філософсько-правова рефлексія

Abstract

У статті розглянуто філософсько-правову ретроспективу екологічної культури шляхом аналізу динаміки наповнення її змістовних характеристик. З’ясовано, що екологічна культура є інтегральною категорією, що складається із цілої низки елементів. У її структурі можна виокремити щонайменше кілька органічних складових: когнітивний, емоційно-естетичний, ціннісний, правовий та діяльнісний. Основою екологічної культури є належна еколого-правова свідомість. Отже, екологічна культура – це процес і результат формування екологічної свідомості особистості, що відображає нерозривну єдність між сукупністю знань, уявлень про природу, емоційно-почуттєвого, ціннісного та правового ставлення до неї (внутрішня культура) і відповідних умінь, навичок, потреб взаємодії (зовнішня культура), заснований на гармонізації взаємозв’язків у системі «природа-право-людина». Виокремлено три складових елементи екологічної культури, що розкривають її зміст, а саме: належний рівень екологічних морально-правових знань (інтелектуальний компонент); відповідний рівень екологічно-правової свідомості (ціннісний компонент); відповідний запас практичних умінь та навичок у сфері природоохорони (діяльнісний компонент). Саме поєднання цих трьох компонент (інтелектуального, ціннісного та діяльнісного) у правовому контексті визначає формування екологічної культури. Філософсько-правова рефлексія дозволяє стверджувати, що екологічна культура є «звернена до двох світів – внутрішнього світу людини та навколишнього природного довкілля. Своїми цілями ця культура є спрямована на морально-правове виховання високих гуманістичних смисложиттєвих цінностей та орієнтирів у людському житті, дотриманні природного ладу та розвитку ефективного державного устрою.

Keywords

• людина
• природа
• екологічна свідомість
• екологічна культура
• екологічна ідеологія
• навколишнє природне середовище