ВИРОБНИЦТВО СПІЛЬНИХ ПРОСТОРІВ ЯК ПРИСВОЄННЯ МІСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА: ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ ДОСВІДУ БУДИНКІВ КУЛЬТУРИ

Abstract

У статті розглядається дихотомічний процес виробництва та переживання будинків культури як присвоєного «спільного простору» з їх подальшою трансформацією у дисциплінарний інститут соціального впорядкування. На основі тріади Лефевра сприйняття \ осмислення \ переживання простору було проаналізовано виробництво публічних місць у зв’язку зі змінами поля репрезентації від радянських часів до сучасності. В контексті відмирання публічних просторів як проблемної тенденції сучасного міста виявляється необхідним звернення до досвіду будинків культури в пошуках нової форми «спільного простору».

Keywords

• виробництво простору
• спільний простір
• публічний простір
• будинки культури
• просторові практики
• соціальні відносини
• репрезентація
• присвоєння