Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (Mar 2024)
Локальна нормотворчість як правова основа впровадження політики сталого розвитку підприємства
Abstract
Стаття присвячена визначенню поняття політики сталого розвитку підприємства та дослідженню напрямів правового забезпечення впровадження політики сталого розвитку на підприємстві з використанням локального господарсько-правового нормотворення. Генеральною асамблеєю ООН від 25.09.2015 року було ухвалено порядок денний у сфері розвитку на період після 2015 року: «Перетворення нашого світу: Порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року», яким сформульовано 17 цілей сталого розвитку, що покликані стимулювати діяльність у економічній, соціальній та екологічній сферах життєдіяльності. На національному рівні прагнення до впровадження цілей сталого розвитку закріплено Указом Президента України «Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року» від 30.09.2019 року. У зв’язку з факторами дестабілізуючого характеру, такими як пандемія COVID-19 та широкомасштабне військове вторгнення країни-агресора, актуальність впровадження цілей сталого розвитку підвищилася. Для ефективного подолання негативного впливу вищенаведених факторів доцільним є впровадження цілей сталого розвитку не тільки на макроекономічному, але і на мікроекономічному рівні. Вбачається, що впровадження цілей сталого розвитку на рівні окремого суб’єкта господарювання доречно здійснювати з використанням локального господарсько-правового нормотворення. Для забезпечення ефективності процесу впровадження цілей сталого розвитку його можна здійснювати на основі сформованої цілісної політики підприємства. Зроблено висновок, що політика сталого розвитку підприємства – це комплекс заходів, що спрямовані на правове забезпечення розвитку підприємства в економічній, екологічній, соціальній сферах його життєдіяльності, сприяють сталому розвитку підприємства і досягненню основної мети його діяльності. Приймаючи до уваги комплексність, що закладена в основу ідеї створення політики сталого розвитку підприємства, вона може бути оформлена у вигляді системи локальних актів – основного «Стратегії політики сталого розвитку» та похідних від нього. Основний локальний акт може затверджуватися вищим органом управління суб’єкта господарювання. Похідні локальні акти можуть затверджуватися на нижчому рівні - це сприятиме утворенню правової моделі, яка матиме: жорстку серцевину, що міститиме стратегію впровадження цілей сталого розвитку підприємства; рухомі відгалуження, що регламентуватимуть швидкі тактичні кроки впровадження зазначеного процесу та, за потреби, будуть оперативно коригуватися.
Keywords
