Вплив оксидів азоту на динаміку поглинання вуглекислого газу хлорофілсинтезуючими мікроводоростями за присутності оксиду сульфуру

Abstract

Проблема глобальної зміни клімату зумовлена невпинним зростанням концентрації парникових газів в атмосфері. Основна кількість викидів парникових газів утворюється внаслідок спалювання палива – твердого, рідкого чи газоподібного. Основним парниковим газом, який викидається в атмосферу є вуглекислий газ CO2. Тому зменшення вмісту вуглекислого газу в атмосфері є головним завданням екологічної спільноти сьогодення. У процесі спалювання палива утворюються, окрім вуглекислого CO2, супутні парникові гази, такі як: оксиди азоту NxOy та оксид сульфуру (SO2). У реальних умовах індивідуальної дії компонентів, які впливають на поглинання вуглекислого газу, не буває, тому важливо досліджувати сумарний вплив оксидів азоту (NxOy) та оксиду сульфуру (SO2) на динаміку поглинання вуглекислого газу хлорофілсинтезуючими мікроводоростями типу Chlorella. Розглянуто пригнічення ефекту інгібіювання оксидом сульфуру SO2 активатором оксидами азоту NxOy процесу поглинання вуглекислого газу хлорофілсинтезуючими мікроводоростями. Представлено експериментальні залежності динаміки поглинання CO2 мікроводоростями за критичної концентрації інгібітора SO2 у присутності активатора NxOy. Побудовано математичну модель приросту популяції мікроводоростей типу Chlorella залежно від концентрації активатора оксидів азоту за умови постійної концентрації інгібітору оксиду сульфуру. Встановлено оптимальне значення концентрації активатора NxOy у присутності найменшої критичної концентрації інгібітора SO2.

Keywords

• вуглекислий газ co2; оксиди азоту nxoy; оксид сульфуру so2; мікроводорості; інгібітори та активатори; математична модель