Пріоритетні напрями формування спроможних територіальних громад в Україні

Abstract

Мета. Метою статті є визначення пріоритетних напрямів і можливостей усунення обмежень під час формування спроможних територіальних громад у воєнний період шляхом імплементації розробленої моделі, орієнтованої на диверсифікацію інструментів фінансової, організаційної та соціальної спроможності. Методологія / методика / підхід. У статті використано загальнонаукові методи дослідження для систематизації здобутих результатів; метод узагальнень і критичного аналізу – для оцінювання результативності децентралізації системи управління з погляду відповідності завданням формування спроможних територіальних громад; економіко-статистичного аналізу – для виявлення тенденцій розвитку громад довоєнного й воєнного періодів; метод порівняльного аналізу – для виявлення відмінностей у показниках соціально-економічного розвитку різних типів громад; графічного аналізу – для візуалізації результатів оцінки дотаційності територіальних громад з погляду їхньої людності та залежності обсягу реверсної дотації від чисельності населення громад-міст обласного значення; метод аналогій і сценарного моделювання – для обґрунтування пріоритетних напрямів формування спроможних громад в умовах воєнного періоду. Результати. Здійснено оцінювання основних результатів децентралізації управління з погляду впливу на спроможність територіальних громад у довоєнний і воєнний періоди. Виявлено зміни в динаміці спроможності громад воєнного часу та перешкоди на шляху її зміцнення. Визначено, що на тлі успішного виконання завдань децентралізації управління залишились проблемні аспекти розвитку громад, зокрема їх надмірна диференціація за основними показниками соціально-економічного розвитку, передовсім їхньою людністю та щільністю населення; збереження високої питомої ваги громад із дотаційними бюджетами; повільні темпи зниження асиметрії розвитку між міськими та сільськими громадами. Виявлено неоднозначність інструментів впливу на спроможність територіальних громад, насамперед механізму горизонтального вирівнювання бюджетів, який ґрунтується на балансі базової та реверсної дотацій. З використанням аналізу основних показників соціально-економічного розвитку обстежених громад установлено емпіричну залежність, згідно з якою зростання загальної чисельності населення зумовлює відповідне скорочення кількості дотаційних територіальних спільнот певного регіону. Визначено основні напрями підвищення фінансової та організаційної спроможності громад. Оригінальність / наукова новизна. Запропоновано пріоритетні напрями зміцнення спроможності територіальних громад України в умовах воєнного часу, які враховують проблемне поле їхнього розвитку, наявні обмеження та ризики, а також запит самих громад на стійкий розвиток. Виявлено тенденції довоєнного розвитку територіальних громад та зміни воєнного періоду з погляду можливостей зміцнення їхнього потенціалу в економічній і соціальній сферах. Запропоновано стратегічні напрями та інструменти зростання спроможності громад різних типів з урахуванням їхніх відмінностей за основними показниками соціально-економічного розвитку, передовсім людністю та щільністю населення. Доведено необхідність концептуально нового підходу до оцінювання потенціалу спроможності територіальних громад, що ґрунтується на критеріях конкурентоспроможності та визначає основні джерела її досягнення. Практична цінність / значущість. Результати дослідження мають практичну значущість для регіональних управлінських структур, органів місцевого самоврядування, утворених у результаті реформування територіальної організації влади, а також обласних державних адміністрацій у сприянні формуванню спроможних громад, їх стійкому розвитку на засадах самоврядності, інклюзивності, комплементарності інтересів взаємозалежних сторін.

Keywords

• децентралізація
• диференціація
• напрями розвитку громад
• обмеження спроможності громад
• територіальні громади.