Розгляд штучного інтелекту через призму правосуб'єктності.

Abstract

У статті наголошується, що сьогодні загальносвітовою проблемою є практично повна відсутність нормативно-правового регулювання функціонування і діяльності штучного інтелекту, і стандартизація в цій сфері повинна бути здійснена на глобальному рівні. Однак світова спільнота тільки починає усвідомлювати реальні і потенційні нюанси впливу повністю автоматизованих систем на життєво важливі галузі соціальних відносин, на зростання пов'язаних з даною тенденцією етичних, соціальних і правових проблем. Авторами ставиться питання про те, хто безпосередньо буде нести відповідальність за реалізоване неправильне рішення, запропоноване «штучним інтелектом» і пропонуються різні варіанти відповіді на нього. Лише свідомий суб'єкт може нести відповідальність, а оскільки слабкі системи не володіють автономією, то на них, тобто на штучний інтелект, не можна покласти відповідальність. Заходи юридичної відповідальності фактично не можуть бути застосовані до нього, наприклад, елементарно внаслідок неможливості штучного інтелекту усвідомлювати результати своїх шкідливих дій. У висновку доводиться, що при всьому своєму розвитку і швидкості обробки інформації, яка в рази перевершує навіть потенційні можливості людини, штучний інтелект залишається програмою з прив'язаним до неї матеріально-технічним забезпеченням. Тільки людина відповідальна за дії механізмів, піддається перевірці на міцність. Що ж стосується безпосередньої відповідальності штучного інтелекту, то в нинішніх правових і соціальних умовах питання про його гіпотетичну відповідальність, носить тупиковий характер, оскільки заходи юридичної відповідальності просто незастосовні до нього. Навіть якщо штучний інтелект може симулювати людський інтелект, він не буде мати самосвідомість, і отже штучний інтелект жодним чином не може претендувати на особливі фундаментальні права.

Keywords

• правове регулювання
• штучний інтелект
• мислення людини
• комп'ютерний алгоритм
• робототехніка
• правосуб'єктність