Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (Aug 2021)

ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ДОКАЗІВ У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ, ЩО ВИПЛИВАЮТЬ З КРЕДИТНИХ ДОГОВОРІВ, УКЛАДЕНИХ В ЕЛЕКТРОННІЙ ФОРМІ

  • S.A. Chvankin

DOI
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2021.63.29
Journal volume & issue
Vol. 63

Abstract

Read online

У даній науковій статті на основі аналізу матеріалів судової практики досліджено теоретичні та практичні аспекти використання електронних доказів у справах, що випливають з кредитних договорів, укладених в електронній формі. Зроблено акцент на процесі судового доказування у найбільш поширених у судовій практиці категоріях справ: цивільних справах про стягнення заборгованості за кредитним договором (договором позики) та справах про визнання таких договорів недійсними або неукладеними. Визначено коло юридично значимих обставин, які входять до предмета доказування у справах про стягнення заборгованості за кредитним договором. Окреслено коло судових доказів, які використовуються в судовій практиці з метою доведення суду наявності чи відсутності обставин предмета доказування у цих справах. Стверджується про існування взаємного зв’язку між фактами предмета доказування, та необхідність дослідження та оцінки судових доказів, які підтверджують факт укладення кредитного договору лише у сукупності з доказами, які підтверджують факт перерахування грошових коштів позичальнику. Доведено, що факт укладення кредитного договору не може бути встановлено судом без встановлення факту перерахування грошових коштів позичальнику. Встановлено наявність суперечності між нормами Закону України «Про електронну комерцію» та положеннями Цивільного процесуального кодексу України щодо віднесення доказів, поданих в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, пов’язаних з електронним правочином, до письмових або електронних доказів, та запропоновано спосіб вирішення даної суперечності. Наголошується на важливості для суду приділяти особливу увагу засобам ідентифікації сторін електронного правочину для визначення належних сторін при вирішенні справ, що випливають з кредитних договорів, укладених за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем. Зроблено висновок про можливість виникнення процесуальної співучасті на стороні відповідача у випадку, якщо в процесі судового розгляду буде встановлено, що кредит був оформлений на одну особу, а грошові кошти за договором перераховувалися фінансовою установою на банківський рахунок іншої особи.

Keywords