Економіка та суспільство (Aug 2022)

МАРКЕТИНГОВІ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ОВОЧЕПРОДУКТОВОГО ПІДКОМПЛЕКСУ

  • Роман Логоша,
  • Вадим Кричковський,
  • Ігор Бєлкін

DOI
https://doi.org/10.32782/2524-0072/2022-42-10
Journal volume & issue
no. 42

Abstract

Read online

У статті розкрито сутність, види та особливості формування маркетингових стратегій розвитку підприємств овочепродуктового підкомплексу в сучасних ринкових умовах. Дослідженням встановлено, що ринок овочевої продукції в Україні динамічно розвивається, проте ще не насичений. З використанням прогресивних технологій та сучасних засобів виробництва спостерігається позитивна тенденція до збільшення обсягів виробництва овочів аграрними підприємствами, яка, ймовірно, збережеться і на найближчу перспективу. Доведено, що одним з головних стримуючих факторів є недостатнє використання учасниками ринку овочевої продукції маркетингових прийомів, застарілість і неефективність його інфраструктури, що визначає неефективне формування пропозиції і розподілу овочевої продукції. Концептуальна основа загальної стратегії модернізації вітчизняного овочепродуктового підкомплексу, має надати чітку відповідь щодо вибору парадигми розвитку. Дослідженням доведено, що пардигма розвитку має базується, з однієї сторони, на дихотомії вибору між двома базовими можливими стратегіями розвитку – інноваційної та так званої стратегії «наздоганяючого розвитку», а з іншої сторони на означенні можливого екстенсивного та/або інтенсивного шляху зростання овочепродуктового підкомплексу та визнанні можливості поєднання ряду стратегій як таких, що не суперечать цілям і джерелам розвитку у вигляді варіанту інтенсифікації стратегії «наздоганяючого розвитку». Визначено, що стратегії можуть бути диференційованими за рядом показників, насамперед джерелами накопичення, факторами конкурентоспроможності, очікувавними проектами, за рахунок яких реалізовуватиметься стратегія, а також характер регуляцій. Ключова роль процесу модернізації відводиться стратегії інституційних змін ринкового змісту. Створення нового інституційного ландшафту не може бути одномоментним актом, тобто величезне значення відіграватиме фактор часу та періодизація процесу.

Keywords