Деякі аспекти діагностики та лікування гідронефрозу у дітей

Abstract

Гідронефроз – це прогресуюче розширення чашечково-мискової системи нирки внаслідок порушення відтоку сечі з нирки з наступним розвитком атрофії паренхіми. Мета – обґрунтування особливостей проведення оперативного втручання та дренування на основі аналізу чинників порушення уродинаміки в пієлоуретеральному сегменті. Пацієнти і методи. Проліковано 153 дитини із гідронефрозом важкого ступеня. Переважну більшість склали хлопчики (99); частіше відзначався лівобічний гідронефроз (до 93 випадків). У віці до трьох років проліковано 79 (51,6%) дітей; значну кількість пролікованих склали діти старшого віку. Переважно виконувалася резекційна пієлопластика за Хайнес–Андерсоном. Результати. Питання необхідності дренування вирішувалось індивідуально, залежно від віку дитини, чинника обструкції та особливостей вроджених відхилень в анатомічній будові чашечково-мискової системи та сечоводу. Найчастіше використовували пієлоуретеростомію, стентування сечових шляхів; нефростомія проведена в зв’язку з пединкулітом. Ускладнення виникли у 5 (3,2%) дітей. Висновки. При збільшенні розмірів миски більше ніж на 30% від попередніх даних монетоподібна деформація чашечок потребувала проведення оперативного втручання. При вродженому гідронефрозі у дітей молодшого віку оптимальний вік лікування – 4–6 місяців. При гідронефротичній трансформації нирки навіть при зниженій функції необхідне проведення оперативного лікування.

Keywords

• діти
• гідронефроз
• діагностика
• лікування