Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (May 2025)

Особливості відокремленого провадження у справі про банкрутство за законодавством європейських країн

  • Yu. S. Fedorenko

DOI
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2025.88.2.13
Journal volume & issue
Vol. 2, no. 88

Abstract

Read online

Стаття присвячена дослідженню особливостей відокремленого провадження у справах про банкрутство за законодавством європейських країн з метою удосконалення відповідних механізмів в Україні. Зазначено, що сучасна глобальна економіка, характеризуючись складними взаємозв’язками між підприємствами, породжує фінансові труднощі та неплатоспроможність, що підкреслює значення інституту банкрутства як інструменту захисту прав кредиторів і ефективного розподілу ресурсів. Відокремлене провадження розглядається як процесуальний механізм, що дозволяє вирішувати окремі правові спори без затягування основної процедури банкрутства, забезпечуючи гнучкість і процесуальну економію. Актуальність дослідження зумовлена зростанням кількості справ про неплатоспроможність в Україні, реформуванням судової системи та необхідністю адаптації до європейських стандартів, попри відсутність уніфікованого підходу до цього інституту в різних правових системах. У статті проведено порівняльний аналіз законодавства таких європейських країн, як Німеччина, Італія, Швеція, Норвегія та Португалія. Виявлено, що, незважаючи на загальний принцип концентрації всіх пов’язаних з банкрутством спорів у межах одного провадження, конкретні механізми реалізації цього принципу значно відрізняються. У більшості країн спори, пов’язані з банкрутством, але які мають інший предмет, інтегруються в основне провадження або розглядаються в рамках того ж суду, що забезпечує ефективну координацію та уникнення конфліктів рішень. У той же час, деякі категорії спорів, такі як трудові чи адміністративні, можуть передаватися до спеціалізованих судів, при цьому суд, що розглядає справу про банкрутство, зберігає контроль над їх впливом на конкурсну масу. На основі аналізу європейського досвіду запропоновано удосконалити український підхід шляхом закріплення чітких критеріїв юрисдикції, впровадження гнучкіших механізмів внутрішнього судового контролю та оптимізації взаємодії між судами. Такі заходи сприятимуть підвищенню ефективності процедур банкрутства та захисту інтересів учасників процесу, враховуючи специфіку української правової системи та напрямки судової реформи.

Keywords