Innovative Biosystems and Bioengineering (Mar 2020)

Особливості кінетики гідролізу Micrococcus lysodeikticus іммобілізованими формами лізоциму

  • Oleg Sevastyanov,
  • Iryna Romanovska,
  • Svetlana Dekina

DOI
https://doi.org/10.20535/ibb.2020.4.1.198291
Journal volume & issue
Vol. 4, no. 1

Abstract

Read online

Проблематика. Резистентність збудників бактеріальних захворювань до антибіотиків призводить до зниження ефективності терапії інфекційних хвороб, що своєю чергою стимулює пошук, модифікацію або створення нових антибактеріальних агентів, у т.ч. лізоцим-полімерних систем. Розробка нових біотехнологічних препаратів ензиму з мукоадгезивними властивостями, антимікробною дією, у формі гелів, гідрогелевих покриттів або плівок, перспективних для використання в медицині, неможлива без розуміння функціонування лізоциму в іммобілізованому стані. Тому дослідження кінетичних особливостей гідролізу субстрату вільним та іммобілізованим лізоцимом, порівняння кінетичних параметрів різних форм ензиму є актуальним завданням. Мета. Дослідити кінетику гідролізу клітин Micrococcus lysodeikticus лізоцимом, іммобілізованим у желатин, натрієву сіль карбоксиметилцелюлози та полівініловий спирт; порівняти кінетичні характерис­тики з параметрами вільного ензиму. Методика реалізації. Іммобілізацію лізоциму в желатин, натрієву сіль карбоксиметилцелюлози, полівініловий спирт здійснювали методом включення в гель. Кінетичні параметри функціонування ензиму визначали за початковими швидкостями лізису клітин M. lysodeikticus. Результати вимірювань аналізували графічними методами Лайнуївера–Берка і Хейнса, а також розрахунковим – Корніш-Боуден–Ейзенталя. Результати. Досліджено кінетичні особливості реакції гідролізу клітин M. lysodeikticus вільним та іммобілізованим лізоцимом. Показано збільшення константи Міхаеліса KM, максимальної швидкості реак­ції Vмакс і відношення KM/Vмакс для іммобілізованого ензиму. Тенденція збільшення значень кіне­тичних параметрів зберігається при використанні як графічних методів лінеаризації Лайнуївера–Берка і Хейнса, так і розрахункового – Корніш-Боуден–Ейзенталя, що проявляється в перехідній активації лізоциму. Своєю чергою зменшення kкат/KM свідчить про зменшення швидкості зв’язуван­ня іммобілізованого ферменту із субстратом. Висновки. У результаті дослідження кінетики гідролізу трьома методами показано, що дія досліджуваних полімерів (желатину, натрієвої солі карбоксиметилцелюлози і полівінілового спирту) кінетично проявляється в перехідній активації ферменту, згідно з картиною лізису пептидоглікану клітинної стінки M. lysodeikticus. Виявлено, що найбільшою мірою на каталітичну ефективність лізоциму впливає натрієва сіль карбоксиметилцелюлози, зменшуючи її на 37,8 %, тоді як желатин і полівініловий спирт зменшують цей показник на 31,8 і 18,8 % відповідно. Отримані результати мають фундамен­тальне і прикладне значення, оскільки доповнюють знання про кінетичні особливості функціонування іммобілізованих форм лізоциму, взаємодію ензиму з полімерами і дають можливість оцінити каталітичну ефективність отриманих біотехнологічних продуктів.

Keywords