Аналітично-порівняльне правознавство (Dec 2024)

Суб’єкти виконання конституційного обов’язку сплачувати податки і збори

  • S.M. Hretsa,
  • Ya.V. Hretsa

DOI
https://doi.org/10.24144/2788-6018.2024.06.14
Journal volume & issue
no. 6

Abstract

Read online

Вказується, у контексті триваючої збройної агресії російської федерації проти України, по­рядіз зовнішньою допомогою, критично важ­ливоює консолідація внутрішнього потенціалу країни - як людського, так і матеріально-техніч­ного та фінансового. Це необхідно для забезпе­чення обороноздатності держави та досягнення перемоги. В цих умовах першочергового зна­чення набуває ефективне наповнення бюджетів усіх рівнів через систему податків і зборів. Сво­єчасне та повне виконання податкових зобов’я­зань громадянами забезпечує державу необхід­ними фінансовими ресурсами. Важливість цього обов’язку підкреслюється його закріпленням на рівні Основного закону держави. Проте чинне формулювання статті 76 Конституції України має певні недоліки, зокрема щодо регламента­ції обов’язку подання податкових декларацій та визначення кола осіб, на яких поширюється ця вимога. Стаття присвячена визначенню суб’єктного складу виконання конституційного обов’язку сплачувати податки і збори. Наголошено, що для належного виконання податкового обов’яз­ку держава має створити нормативно-правовий механізм, який визначатиме порядок сплати податків та їх розмір. Норма ст. 67 Конститу­ції України, що встановлює відповідний обов’я­зок, міститься у розділі, присвяченому правам та обов’язкам людини і громадянина, в той же час податковий обов’язок розповсюджується на ширше коло суб’єктів. Висновується, що подат­ковий обов’язок для всіх інших платників подат­ків, зокрема юридичних осіб та їх структурних підрозділів, встановлений не на рівні Конститу­ції України, а на рівні закону, а саме Податково­го кодексу України, що у свою чергу, не позбав­ляє його значущості та імперативності виконан­ня. Проведено аналіз норми частини 2 статті 67 Конституції України, зроблено висновок, що за її змістом встановлено обов’язок декларування доходів для всіх громадян. Наголошено на недо­сконалості вказаної правової норми, оскільки, з одного боку, вона при буквальному тлумаченні встановлює обов’язок подавати декларації тіль­ки для громадян, отже не поширюється на осіб без громадянства, які можуть бути резидента­ми України, отримувати доходи і мати обов’язок сплачувати податки. З другого боку, встанов­лення загального обов’язку декларування дохо­дів для всіх без винятку громадян є також не виправданим стосовно тих доходів, які отриму­ються виключно від податкових агентів. Проа­налізовано світовий досвід запровадження за­гального декларування доходів. Обґрунтовано недоцільність запровадження загального декла­рування в Україні на даному етапі. Наголошено на участі у виконанні податкового обов’язку не тільки платників податків, а й інших суб’єктів податкових правовідносин, зокрема, податко­вих агентів. Обумовлено, що історія законо­давства зарубіжних держав свідчить про те, що стягування податку податковим агентом було розроблено з метою вирішення проблеми ухи­лення платників податків від сплати податку. У деяких визначених законом випадках, особою, відповідальною за визначення податкових зо­бов’язань, є податковий орган (наприклад, при нарахуванні земельного податку фізичним осо­бам). Висновується, що механізм забезпечення виконання податкового обов’язку за суб’єктним складом повинен передбачати засоби впливу не тільки на платників податків, а й на податкових агентів чи податкові органи, які за законом мо­жуть бути відповідальними за нарахування по­даткових платежів.

Keywords