МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ СЕРЕДОВИЩА ЗА ДОБИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Abstract

Мета статті — визначити методологію сучасного екологічного підходу щодо середовища як системної цілісності. Методологію дослідження становить сукупність методів наукового дослідження: системний, полісистемний, компаративний підхід, трансцендентальний метод, феноменологічний, діалектичний, які використовуються як для культурно-історичної реконструкції середовища, так і для розкриття сутності сучасного проєктного процесу. Результати. Доведено, що культурні практики формування сучасного середовища стають ретрансляторами антропологічного, семіотичного та візуального поворотів, а інституції культурних практик — розгалуженим цілим, починаючи від ідеологічних настанов, шкіл, формальних і неформальних рухів, арт-утворень до віртуальних спільнот. Дизайн є конструктивно- будівна діяльність, яка моделює всесвіт. Це особливо чітко визначається в архаїчних культурах, зокрема в грецькій культурі. Культури Середньовіччя та Відродження вже змінюють парадигму, Новий час її трансформує, але етнокультура зберігає космоцентризм і варіативність моделей космосу, тобто, світобудова входить у моделі середовища на правах конструктивно-будівної стратегії. Кожна річ моделює всесвіт, несе в собі архетипи соборності, космологічного гурту, орієнтованого на тотальність спільноти, що розуміється як родова цілісність. Наукова новизна статті полягає в тому, що визначено, як сучасний проєктний простір дає можливість охарактеризувати процеси модернізаціі, трансформації імагінативного простору середовища. Середовище розглянуто як метакультурна цілісність на локальному, регіональному, глобальному рівнях презентації свого культурно-історичного потенціалу.

Keywords

• культура
• середовище
• проєкт
• антропологічний
• семіотичний
• візуальний повороти