Українознавство (Mar 2019)
Розвиток мистецтва скульптури в Україні (кінець XX – початок XXI століття)
Abstract
У статті досліджуються особливості розвитку мистецтва скульптури в Україні (кінець XX – початок XXI ст.). Визначено, що розвиток мистецтва скульптури у сучасній Україні характеризується жанровою розмаїтістю й активним діалогом проявів неотрадиціоналізму з новітніми соціокультурними явищами та процесами. Сучасна художня практика засвідчує високий професіоналізм вітчизняних скульпторів й закономірну інтегрованість їх творчості у загальноєвропейський та світовий культурно-мистецький процес. Зацікавленість художників феноменом підсвідомого поєдналася із загостренням інтересу до фольклору, давньосхідних релігій і сміхової культури різних народів. Скульптори-неоархаїсти активно звертаються до художньої мови і образів прадавньої скульптури. Зроблено висновок, що наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. тривали процеси активізації творчості скульпторів різних регіонів України й організації їхніх мистецьких осередків. Традицією, започаткованою 1999 р. Національною спілкою художників України, стало проведення всеукраїнських виставок «Триєнале». З 2006 р. у практику скульптурного життя активно увійшли грандіозні експозиції скульптурних салонів та інших змагальних на майстерність виставок. Різноманітнішою стає практика традиційних скульптурних симпозіумів. Виставки скульптурних композицій митців з усієї України відтворюють репрезентативну картину об’єктивного розподілу творчих сил і демонструють становлення і розвиток нових скульптурних осередків і шкіл поряд із провідними майстрами скульптурного мистецтва Києва, Харкова і Львова.
Keywords
