Модель інноваційної особистості: структурно-динамічний підхід

Abstract

Актуальність поданої статті зумовлена глобалізаційними та євроінтеграційними трансфор- маціями сучасного суспільства, в якому інноваційність стає суттєвою рисою всіх його сфер, що об’єктивно детермінує необхідність й доцільність інноваційної реформації вищої освіти, як однієї з базових суспільних інституцій, що є площиною формування інноваційної особистості. Метою статті є розроблення моделі інноваційної особистості на засадах позицій структурно-дина- мічного підходу. Завдання полягають у визначенні сутності та структури інноваційної особис- тості, динаміки певних компонентів та їх подання у вигляді моделі. Проаналізовано вихідні базові феномени статті, якими є: «інновації», «освітні інновації», «модель». Подано науковий тезаурус проблеми суб’єкта інновацій, представлений такими поняттями, як: «інноватор», «іннова- ційна особистість», «новаторська особистість», «особистість інноваційного типу», «іннова- ційно зорієнтована особистість». Розкрито етимологію поняття «інноваційна особистість». Проаналізовано концепції, у яких уперше з’явилось це поняття, а саме: теорія соціальних змін, кон- цепція полярних дихотомій (соціологія змін), теорія дифузії інновацій. Представлено огляд дослі- джень, що аспектно розглядають проблему інноваційної особистості. Репрезентовано модель інноваційної особистості, що містить інноваційну спрямованість (сукупність мотивів, потреб, цінностей, установок), інноваційно-когнітивний (синтез інноваційного мислення, когнітивного стилю, когнітивної активності, знань), інноваційно-праксіологічний (комплекс умінь та іннова- ційна поведінка), рефлексивно-прогностичний (інноваційно-рефлексивні якості та інноваційний потенціал) компоненти. Зроблено висновок про те, що інноваційна особистість — це продукт і суб’єкт сучасного інформаційного суспільства. Вона корінним чином відрізняється від особис- тісних синдромів доінформаційних цивілізацій і є головним ресурсом успіху сучасного суспільства.