Особливості застосування революційного аграристського досвіду в сучасній Україні

Abstract

Мета – враховуючи досвід аграристських перетворень Української революції 1917 – 1921 рр., запропонувати можливу ідеологічну модель новітніх аграрних перетворень, що має стосуватися селянина-власника з оптимальною кількістю землеволодіння/землекористування для рентабельного високотехнологічного користування. Висновки. У новітніх українських реаліях аграризм – селяноцентрична ідеологія аграрної політики (як один із аспектів цього явища). Відповідно до цього, селянин-власник – активний суб’єкт національного державотворення, основа української політичної нації як соціокультурного феномену, носій української культури і духовності. Базовою ідеологемою аграристської за змістом агарної політики у соціально-економічній сфері є становлення і розвиток високотоварного/високотехнологічного сільського господарства, чисельно домінуючої верстви середньозаможного селянина-власника (середній клас України), сучасної сільської інфраструктури. Базовою ідеологемою аграристської за змістом агарної політики є думка про те, що латифундизм, велике землеволодіння – тупикова гілка розвитку АПК України, оскільки зумовлює аграрний олігархат. Високотоварне/високотехнологічне середнє за розмірами землеволодіння – це перспектива розвитку сучасного АПК України

Keywords

• аграризм, український аграризм, селянська революція, українська революція, селянство.