ДЕРЖАВА В МЕХАНІЗМІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Abstract

Стаття присвячена дослідженню ролі держави в механізмі сталого розвитку, що дозволило уявити концепцію інноваційної політики, що відповідатиме його засадам. Для обґрунтування теоретико-методологічних засад інноваційної політики держави було досліджене її місце в механізмі сталого розвитку економіки. Визначено, що до сьогодні не існує законодавчого визначення і практичного плану реалізації: було здійснено декілька спроб формулювання і затвердження на законодавчому рівні «Концепції сталого розвитку України», водночас, ці спроби залишились лише у вигляді законопроектів. Офіційного місця в механізмі сталого розвитку нашій державі не передбачено, можемо лише висувати припущення про її роль і напрямки, важелі і способи впливу. За основу прийнято людиноцентричну парадигму сталого розвитку і спроектовано державу, як економічного агента в її імплементації. Роль держави при цьому виявляється у трьох ключових напрямках забезпечення механізму сталого розвитку в межах державної інноваційної політики: нейтралізації загроз, стимулюванні людського і інноваційного розвитку та гарантуванні дотримання національних економічних інтересів. Разом з тим, вважаємо, що політика втручання матиме характеристику інноваційності лише в разі застосування ліберальних регулюючих інструментів.

Keywords

• сталий розвиток
• інновації
• інноваційна політика
• технологічна трансформація