Проблеми Законності (Dec 2022)
Екологічні та кліматичні кризи як фактор розвитку сучасного конституціоналізму та екологічної безпеки
Abstract
Через значний і найчастіше навмисний вплив людини на природне середовище виникають серйозні проблеми, що стоять як перед нинішнім, так і прийдешнім поколінням людей. Сьогодні етичні, релігійні, політичні та економічні аргументи на користь збереження й захисту довкілля, на жаль, сприймаються в суспільстві недостатньо серйозно. Наші зобов’язання щодо інших людей пояснюють, чому ми маємо їх і щодо навколишнього природного середовища. З іншого боку, дедалі частіше лунають голоси на користь того, щоб визнати той факт, що наші зобов’язання перед природою випливають із прав самих складових природи, її флори та фауни. Це породжує питання щодо визнання прав природи. Конституція окремих держав інтерпретує природу як суб’єкт прав. Передбачуваний взаємозв’язок людини і природи запроваджує системний світогляд. Цей перехід до цілісного наративу служить каталізатором для зростаючого прийняття нового системного світогляду. «Права природи» втілюють у собі особливу позицію сільськогосподарської та екологічної етики, яка встановлює певні обмеження на діяльність людей і виправдовує партнерство з планетою. Юридична рівність сприймається як передумова симетричної концептуалізації людських відносин із планетою. Екологічна політика «зеленої держави» спрямована на забезпечення сталого розвитку, який, з-поміж іншого, передбачає забезпечення екологічних прав людини, зменшення соціально-економічної нерівності, викорінення екологічної несправедливості (як у межах національних держав, так і в регіональному та глобальному масштабі, а також між поколіннями) та забезпечення того, щоб потреби людської економіки не перевищували відновлювальних можливостей екосистем, від яких ця економіка залежить. У цьому контексті існує потреба в дослідженнях політичної та інституційної динаміки національної держави в напрямі відходу від нестійких шляхів розвитку. Життя в умовах сталого («зеленого») політичного порядку, відмінного від нинішнього ліберально-демократичного, заснованого на законах вільного ринку, потребує нових правових, насамперед конституційних, та інституційних інновацій. Мета цієї статті – запросити до широкої дискусії про природу екологічної держави, її зміст і співвідношення з традиційними принципами конституційного ладу, а також вплив на політику національної безпеки. Така дискусія сприятиме визнанню того, що екологізація конституції спрямована на захист національних екологічних інтересів і допомагатиме підвищенню рівня екологічної безпеки.
Keywords
