Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (Oct 2021)

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ СУБ’ЄКТИВНОГО СТАВЛЕННЯ ВИННОГО ДО КВАЛІФІКУЮЧИХ ОБ’ЄКТИВНИХ ОЗНАК СКЛАДУ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ

  • E.V. Terpelyuk

DOI
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2021.65.52
Journal volume & issue
Vol. 65

Abstract

Read online

Робота присвячена проблемі психічного ставлення особи до об’єктивних ознак складу кримінального пра- вопорушення, які обтяжують кримінальну відповідальність. Особлива увага приділяється психічному ставлен- ню винного до кваліфікуючих ознак, які мають об’єктивну природу. До таких належать властивості потерпілого (вік, діяльність), предмета (вартість, розмір), об’єктивної сторони (загальнонебезпечний спосіб, особливе місце вчинення посягання), наслідків (тяжкі наслідки, значна шкода, загибель людини). Обґрунтовується, що принцип суб’єктивного ставлення в провину у кримінальному праві України вимагає, щоб суб’єктивна оцінка винного поширювалась і на такі обставини, які обтяжують кримінальну відповідальність (кваліфікуючі ознаки). Проаналізовано кримінальне законодавство та низку монографічних робіт сучасних українських фахів- ців з кримінального права. Виявлено підходи законодавця й представників кримінально-правової доктрини щодо варіантів суб’єктивного ставлення правопорушника до об’єктивних кваліфікуючих ознак посягання, достатніх для того, щоб ставити ці ознаки йому в провину. Виявлено наступні тенденції в сфері законодав- чого регулювання й фахової теоретичної інтерпретації суб’єктивного ставлення винного до кваліфікуючих ознак кримінальних правопорушень, котрі мають об’єктивну природу: а) вибірковість та фрагментарність дослідження зазначеного питання; б) відсутність стабільної судової практики, яка б служила авторитетним орієнтиром у вирішенні зазначеної проблеми; в) наявність дискусійних точок зору щодо одних і тих самих кваліфікуючих ознак; г) невизначеність фахівців щодо змісту суб’єктивного ставлення винного до багатьох типових обтяжуючих (кваліфікуючих) обставин; д) незадовільна урегульованість законодавством питання про допустимі варіанти психічного ставлення винного до кваліфікуючих ознак; е) непридатність для безпо- середнього застосування формул вини та її форм до вирішення вказаного питання.

Keywords