Світовий досвід розвитку приватних військових компаній у контексті глобалізаційних процесів

Abstract

У статті розглянуто історичні аспекти виникнення та застосування приватних військових компаній (далі – ПВК), їхню сутність і особливості діяльності в умовах воєнного конфлікту. Зокрема, особлива увага приділена прикладу застосування ПВК “Вагнер” на території України як одного з елементів так званої “гібридної війни”. Досліджено специфічні характеристики основних сучасних методів вербування осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, а також механізми забезпечення кадрового ПВК “Вагнер” та їх реалізацію. Зазначено, що однією з основних характеристик діяльності ПВК в умовах сучасних глобалізаційних та геополітичних процесів є їх здатність до здійснення прихованих військових операцій. Ця властивість дозволяє агресорам здійснювати незаконні військові дії, не розкриваючи свою участь, що в свою чергу створює можливості для ухилення від відповідальності за скоєні злочини. Виявлено, що міжнародна система правових принципів та норм, які регулюють діяльність ПВК, має значні прогалини. Їхня діяльність часто виходить за межі юрисдикції багатьох держав, що створює серйозну загрозу для міжнародної безпеки та правосуддя. Додатково зазначено, що на сьогодні попит на послуги ПВК у контексті сучасних воєнних конфліктів демонструє стрімке зростання, що викликає занепокоєння світової спільноти та створює загрози в міжнародно-правовому середовищі. Враховуючи значні прогалини в міжнародному праві, не існує чітко визначеного правового статусу та механізмів регулювання діяльності ПВК, що пов’язано із їх специфічною функціональністю. Це ускладнює розмежування їхньої діяльності від найманства та порушує основоположні принципи міжнародного права, зокрема політичну незалежність, суверенітет і територіальну цілісність держав, створюючи загрозу як на континентальному, так і на світовому рівні. Враховуючи вищезазначене, проблема кваліфікації найманства в умовах воєнних конфліктів як негативного соціального явища є надзвичайно актуальною, що в умовах сучасних викликів вимагає розробки та впровадження ефективних правових механізмів, які регулюватимуть діяльність ПВК на національному та міжнародному рівнях. На основі дослідження зроблено висновок, що для забезпечення глобальної безпеки та правосуддя міжнародне співтовариство повинно вжити термінових заходів для вдосконалення правового регулювання діяльності ПВК. Це дозволить уникнути зловживань і забезпечить належну відповідальність за їх діяльність у контексті сучасних конфліктів, зокрема, гібридних війн.

Keywords

• агресор
• вербування
• війна
• воєнний конфлікт
• гібридна війна
• кадровий потенціал