Синопсис: текст, контекст, медіа (Dec 2020)
Особливості журналістських публікацій В’ячеслава Медведя — колумніста
Abstract
Предметом дослідження у статті є специфіка української письменницької колумністики. Основною проблемою статті стало з’ясування причин розквіту української колумністики на перехресті художньої літератури і журналістики, окреслення основного кола її тем, мотивів, образів на прикладі публікацій В. Медведя. Об’єктом дослідження українських науковців були лише окремі теоретичні аспекти авторських колонок у вітчизняних часописах, без ґрунтовного аналізу конкретних журналістських творів, тому детальна характеристика колумністського доробку письменника зумовила наукову новизну статті. Метою статті є всебічне дослідження індивідуальної неповторності контенту в авторських колонках В. Медведя на тлі розвитку вітчизняної колумністики й журналістики 1990–2000‑х років. Для цього застосовувалися культурно-історичний метод для визначення причин написання і контексту конкретних публікацій колумніста, їх місця й ролі у творчості письменника, інтелектуальному бутті українського суспільства; філологічний метод — для аналізу текстів цих публікацій; компаративістський метод — для визначення спільного і відмінного в матеріалах авторських колонок В. Медведя та інших українських письменників зазначеного періоду. Підсумком дослідження стали такі результати: 1. Серед різних визначень авторської колонки для української колумністики найбільш прийнятним є розуміння її як рубрики, у яку вміщуються твори різних жанрів, але в конкретній колонці — твори одного жанру й однієї стилістики, у чому переконує доробок В. Медведя. У рубриках «Літературні сторінки» і «Книжник-review» В. Медвідь виявляє себе як літературний критик, публікуючи в першій із них рецензії на антології сучасної літератури і короткі літературні портрети сучасників — у другій. Публікації в колонках «З вершин і низин» та «Світло і тінь» відзначаються описовим, есеїстичним характером. 2. Колумністика В. Медведя виникає як синтез суспільної уваги до ключових соціальних і морально-етичних проблем, неупередженого авторського світогляду та неповторного притчевого стилю письменника-публіциста. 3. Констатується, що популярністю в читачів часописів користуються публікації з чіткими, переважно спрощеними, висновками, так само чіткими акцентами в поділі на позитив і негатив, тому колумністика В. Медведя не мала великого успіху в загалу. Його письмо вимагає високого інтелектуального рівня читачів, призначене для вузької елітарної публіки. Практичне значення статті полягає в можливості використання її результатів у працях із журналістської жанрології, історії української журналістики й літератури межі ХХ–ХХІ століть, при вивченні творчості В. Медведя.
