Особливості правового регулювання відносин з надання освітніх послуг в умовах дії карантинних обмежень

Abstract

Публікація присвячена дослідженню проблемних аспектів правового регулювання відносин з надання освітніх послуг із застосуванням інформаційно-комунікаційних технологій та сучасних цифрових освітніх платформ в умовах дії карантинних обмежень і розбудови е-освіти в Україні. На підставі аналізу чинного законодавства, що регулює відносини з надання освітніх послуг визначені нормотворчі тенденції щодо організації освітнього процесу у звичайному режимі з обов’язковим дотриманням усіх протиепідемічних вимог, у змішаній (комбінованій) формі та із застосуванням технологій дистанційного навчання на період самоізоляції та дії карантину у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID‑19. Зміст правового регулювання відносин у сфері надання освітніх послуг розглядається крізь призму доктринального розуміння правового регулювання як вплив норм права на суб’єктів цих правовідносин, спрямований на забезпечення процесу надання освітньої послуги в установленому порядку. Сформульовано висновок, що широке використання дистанційного навчання впродовж останніх двох років набуло унормування на рівні підзаконних нормативно-правових актів, аналіз змісту яких дозволив визначити позитивні і негативні тенденції нормотворчого процесу (відсутність певних термінологічних конструкцій на кшталт «змішана (комбінована) форма організації освітнього процесу», «онлайн освітня послуга» тощо) та виокремити характерні ознаки освітньої послуги онлайн. З’ясовано, що основним чинником впливу на правове регулювання освітньої галузі стали цифрові трансформації, що спричинені пандемією COVID-19. Локдауни та карантинні обмеження лише стали каталізаторами невідворотної цифровізації відносин з надання освітніх послуг. Визначено, що цифровізація сфери надання освітніх послуг є світовою тенденцією та беззаперечним трендом, а цифровий розвиток - запорукою успішної реалізації кожною людиною свого потенціалу. В зв’язку з цим, вбачається, що саме нормативне врегулювання порядку надання освітніх послуг в режимі онлайн, затвердження вимог до цифрових компетентностей для різних професійних груп може вирішити низку проблем прикладного характеру. Резюмуючи визначено, що основним вектором осучаснення законодавства, що регламентує надання освітніх послуг в умовах вимушеного дистанціювання має залишатись дотримання прав людини. Вбачається, що розв’язання цієї проблеми повинно ґрунтуватись на балансі інтересу людини та суспільства, що відповідає запиту українців на дотримання фундаментальних принципів громадянського суспільства та впровадження європейського досвіду регулювання приватноправових відносин.

Keywords

• освітні послуги
• дистанційні технології
• дистанційне навчання
• дистанційні освітні послуги
• е-освіта
• цифрові освітні платформи