Національна та громадянська ідентичності в Україні в умовах російсько-української війни: константи та зміни

Abstract

У статті аналізується стан національно-громадянської ідентичності в Україні напередодні та в ході російсько-української війни. Виявлено, що тригерами його змін були революції, які відбувалися у нас, й, особливо, російсько-українська війна. Визначено, що саме вона дала поштовх до кардинального зміцнення позицій загальнонаціональної ідентичності й, відповідно, до різкого зменшення показників радянсько-російської ідентичності в українському соціумі. Доведено, що війна додала до цього феномену нові складові, які диктувалися небезпекою втрати територіальної цілісності Української держави й обмеження її суверенітету, коли сприйняття маркерів ідентичності з чуттєвої площини переходять у площину практичну. Ними стали – волонтерство, добровольчий рух, національний спротив окупантам й інші прояви громадянської позиції українців. Це відбувалося не лише на територіях підконтрольних уряду України, але й на територіях тимчасово окупованих ворогом. Доведено, що в роки війни відбулися значні зміни у якісних показниках ставлення громадян до символічних цінностей, пов’язаних з державністю України, що є важливою ознакою зміцнення загальнонаціональної ідентичності. Проаналізовано значний масив соціологічних даних, які засвідчили зміни національно-громадянської ідентичності на різних етапах російсько-української війни. Наголошується, що лише на восьмому році російсько-української війни владні інституції виробили стратегію державної політики у сфері утвердження української національно-громадянської ідентичності як складової гарантування національної безпеки України.