Проблеми Законності (May 2024)
Новелізація положень кримінального законодавства України, які передбачають відповідальність за медичні злочини та проступки: проблеми тлумачення та правозастосування
Abstract
Проблеми кримінально-правової охорони життя та здоров’я особи в сфері медичного обслуговування привертають особливу увагу науковців, адже йдеться про найцінніші конституційні права й свободи людини. Разом з тим, результати аналізу кримінальної статистики щодо зареєстрованих медичних злочинів та проступків, подальшого їх досудового розслідування та судового розгляду дають підстави для серйозного занепокоєння. Причинами негативної слідчо-судової практики є недоліки юридичної конструкції норм, численні зміни, внесені до КК, а також висока латентність медичних правопорушень. Тому метою цієї роботи є дослідження новелізації кримінального законодавства України, яке передбачає відповідальність за медичні правопорушення, виявлення недоліків та переваг таких законодавчих рішень, а також формулювання окремих рекомендації щодо правозастосування норм КК. Досягнути вказану мету допомогли різні методи дослідження. З використанням діалектичного методу пізнання встановлено норми КК України, які передбачають відповідальність за медичні правопорушення та виявлено проблеми їх правозастосування. Історичний метод дозволив виявити усі нормативні акти, якими вносилися зміни до норм КК, які передбачають відповідальність за медичні правопорушення. Догматичний метод надав змогу з’ясувати дійсний зміст таких понять як «порядок застосування трансплантації», «діяльність пов’язана з трансплантацією», «донорство анатомічних матеріалів» та ін. Системно-структурний метод застосовувався для аналізу таких оціночних понять, як «шкода здоров'ю потерпілого», «істотна шкода здоров'ю потерпілого», «тяжкі наслідки» та ін., які використовуються у багатьох нормах КК та нарізно тлумачяться в судовій практиці. Порівняльно-правовий метод використаний для зіставлення регуляторного національного законодавства України в сфері медичного обслуговування та відповідних норми КК України. Проведене дослідження дало підстави для висновку, що суспільно-небезпечні наслідки у вигляді «істотної шкоди здоров’ю потерпілого», передбачені у ч. 1 ст. 143 КК, охоплюють заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості тілесного ушкодження, тяжкого тілесні ушкодження, а також зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби та зараження венеричною хворобою. Водночас, необережне спричинення смерті реципієнту протягом незаконної трансплантації потребує додаткової кваліфікації за сукупністю кримінальних правопорушень. Виявлені випадки довільного, а інколи безсистемного використання різних оціночних понять шкоди здоров’ю людини в нормах Особливої частини КК, вказують на нагальну потребу уніфікації у кримінальному законодавстві України, як самого поняття «шкода здоров’ю», так і нормативного закріплення її видів.
Keywords
