Педагогічний дискурс (Nov 2017)
Стан вивчення еволюції українського шкільництва західної діаспори в педагогічній науці
Abstract
У статті автор аналізує історіографічні компоненти стану вивчення еволюції українського шкільництва західної діаспори в педагогічній науці, дотично розкриває об’єктивні й суб’єктивні тенденції розвитку підручникотворення щодо забезпечення навчальним матеріалом учнів початкової, середньої та вищої школи у країнах Заходу, де проживали вихідці з України. Доведено, що в другій половині ХХ століття українське еміграційне шкільництво пройшло той еволюційний шлях, що його долали інші нації в чужомовному середовищі. В історії педагогіки діяльність школи українознавства поза межами Батьківщини − унікальний приклад збереження національної самобутності, прищеплення молодому поколінню знань про Україну, її звичаїв і традицій. Практика переконує в тому, що діти, які засвоїли в ранньому віці ази науки з української мови і літератури в чужомовному середовищі, вільно володіють рідною мовою упродовж всього життя.У процесі дослідження й аналізу проблематики з’ясовано, що в українській історіографії стану вивчення діяльності українських навчальних закладів за кордоном присвячено чимало наукових та науково-популярних напрацювань. Узагальнюючи історіографію з теми, особливо навчання української мови і літератури, спостережено, що дослідники передусім закцентовують на основоположних педагогічних засадах. Відтак масив першоджерел, праці науковців про українське еміграційне шкільництво поділяємо на чотири групи.
