Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Історія (Dec 2020)
Король Данило Романович у відносинах Русі і Польщі в 1245–1264 рр.
Abstract
У статті автор аналізує актуальні питання взаємовідносин Русі й Польщі після завершення боротьби Романовичів за батьківську спадщину 1245 р. Розглянуто дискусійні аспекти зовнішньої політики Данила Романовича. Розкрито специфіку міждержавних відносин Русі, Польщі, Литви й Золотої Орди. Зроблено висновки про те, що русько-польські відносини після завершення боротьби Романовичів за батьківську спадщину мали регулярний характер. Впевнена перемога Романовичів у Ярославській битві 1245 р. мала своїм наслідком визнання ханом Батиєм князя Данила своїм «мирником». Це призвело до укладення союзних відносин Данила Романовича з угорським королем Белою ІV. Після цього були налагоджені взаємини із Болеславом V Сором’язливим. Як результат, Болеслав V, Владислав Опольський і Лешко Чорний взяли участь у чеському поході Данила і Василька Романовичів, Льва Даниловича в червні – липні 1253 р. Необхідно відзначити, що польський чинник відіграв важливу роль у коронації Данила Романовича, оскільки її підтримали Болеслав V і Земовит І. При цьому легенда про «подвійну коронацію», яка виникла під впливом неправильного розуміння М. Меховським інформації з рукопису Я. Длугоша, де початкова дата 1253 р. була виправлена на 1246 р., є недостовірною. На нашу думку, вірогідною датою коронації є друга половина 1253 р. Русько-польське зближення мало своїм наслідком встановлення протекції Данила Романовича над мазовецьким князем Земовитом І, який одружився з Переяславою Данилівною. Після цього Романовичі разом із Земовитом І провели успішні військові походи на ятвягів взимку 1248–1249 рр., 1253–1254 рр. і 1254–1255 рр. За угодою Данила Романовича, Земовита І Конрадовича і Бургарда фон Горнхауза кінця 1254 р., Тевтонський орден офіційно визнав перехід третини земель ятвягів у володіння короля Русі й мазовецького князя. Важливим чинником русько-польських відносин став монгольський. Хан Берке спрямував досвідченого полководця Бурундая спочатку проти Литви, а наприкінці 1259 р. – проти Польщі. За умов вимушеної еміграції короля Данила, військову підтримку монголам змушені були надати Василько Романович і Лев Данилович. У такий спосіб монголи змогли зруйнувати формування антимонгольської коаліції, відновити контроль над володіннями самих Романовичів. Після повернення короля Данила з еміграції, восени 1262 р. відбувся з’їзд у Тернаві, який засвідчив не тільки вирішення русько-польських протиріч, а й об’єднав руських і польських правителів у протистоянні Міндовгу Литовському і ятвягам.
Keywords
