Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина (Jun 2021)
ВПЛИВ ОБ’ЄМУ ІНФУЗІЙНОЇ ТЕРАПІЇ НА ХІРУРГІЧНУ СТРЕС-ВІДПОВІДЬ ПРИ ОРТОПЕДИЧНИХ ОПЕРАЦІЯХ У ДІТЕЙ
Abstract
Вступ. Оптимізація інтраопераційної інфузійної терапії є одним з елементів програми швидкого відновлення після хірургічних втручань. Стратегія уникання перенавантаження рідиною показала позитивні результати у дорослих, але залишається не з’ясованою у дітей. Потреби в рідині у дітей вище, ніж у дорослих, і варіюють залежно від віку дитини. Залишається не ясним, чи можливо екстраполювати результати досліджень, отримані у дорослих пацієнтів, на дітей та використовувати схожі рекомендації. Мета і завдання дослідження. Порівняти результати застосування різних об’ємів інтраопераційної інфузійної терапії у дітей з точки зору впливу на показники стресової відповіді при планових ортопедичних хірургічних втручаннях. Матеріали і методи. До проспективного дослідження увійшло 60 педіатричних пацієнтів старше 1 року, які підлягали плановим ортопедичним хірургічним втручанням. Пацієнти були стратифіковані у дві групи залежно від об’єму інфузії базового кристалоїдного розчину. В групі 1 пацієнти отримали інфузію зі швидкістю > 7 мл/кг/год., у групі 2 відповідно < 7 мл/кг/год. Оцінювали протягом операції показники артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, темпу діурезу, гемоглобіну, гематокриту, концентрації глюкози крові та кислотно-лужний стан. Після операції визначали рівень лактату, інсуліну в крові, індекс інсулінорезистентності тканин HOMA-IR та індекс чутливості тканин до інсуліну QUICKI. Статистичну обробку даних проводили з використанням U-тесту Манна-Уитні. Результати. Було визначено дві групи. У групі 1 (n=30) пацієнти отримали 10,7 ± 3,03 мл/кг/год. та в групі 2 (n=30) – 5,07 ± 1,15 мл/кг/год. кристалоїдних розчинів як базову інтраопераційну інфузійну терапію. В обох групах не виявлено значущих змін у показниках артеріального тиску, частоті серцевих скорочень, рівня гемоглобіну та гематокриту, а також у показниках кислотно-лужного стану. Але в групі 2 темп діурезу був нижчим (0,43 ± 0,59 мл/кг/год.) за такий у групі 1 (1,16 ± 0,89, p=0,009). Концентрація глюкози наприкінці операції незначно підвищилася в обох групах, проте рівень інсуліну та індекс інсулінорезистентності тканин HOMA-IR був значно вище в групі 2 (інсулін 5,39 ± 3,93 vs 8,94 ± 6,15 мОд/л, p=0,006; HOMA-IR 1,30 ± 1,05 vs 2,39 ± 2,14, p=0,004), а індекс QUICKI в групі 2 був нижчим (0,39 ± 0,05 vs 0,35 ± 0,04, p=0,004). Також виявлено тенденцію до більш високої концентрації лактату у крові в групі 2 (1,46 ± 0,62 vs 1,90 ± 0,69, p=0,07), хоча це було статистично не значущим. Висновки. У дослідженні виявлено тенденцію до інсулінорезистентності тканин як одного з показників хірургічної стрес-відповіді у дітей, які отримували об’єм базової інфузійної терапії < 7 мл/кг/год., під час ортопедичних хірургічних втручань. Результати дослідження припускають, що обмеження в інтраопераційній інфузійній терапії є неприйнятним у дітей, та об’єм базових кристалоїдних розчинів у них повинен бути принаймні більшим за 7 мл/кг/год. при ортопедичних операціях. Подальші дослідження необхідні для визначення мінімального прийнятного об’єму інфузійної терапії і при інших типах хірургічних втручань у дітей.
Keywords
