Деструктивна роль Росії у відносинах України та Німеччини (1920-ті роки)
Abstract
Мета статті – розкрити деструктивну роль більшовицької Росії у відносинах України та Німеччини в 1920-ті роки. Методологія дослідження органічно випливає із необхідності на конкретно-історичному прикладі показати великодержавну політику Росії щодо України. Найбільш ефективним у цьому сенсі вбачається поєднання методів імагологічного, екстраполяції, порівняльно-історичного, історико-генетичного, кейс-стаді й системного аналізу, деконструкції, узагальнення. Наукова новизна дослідження. На прикладі відносин України та Німеччини показано імперську деструктивну роль Росії, уточнено перебіг обмежень РСФРР у 1920-ті роки діяльності українських представництв за кордоном і зведення нанівець самостійної зовнішньої політики УСРР, розвинуто думку про далекосяжні наслідки російської окупації України. Опрацьовані документи і матеріали дають змогу дійти висновку про системне знищення Росією міжнародної субʼєктності України, навʼязування військовими, дипломатичними, політичними й економічними засобами, за допомогою пропаганди і агітації ідей і практик нерозривного союзу з Росією. Росія прагнула будь-яким чином добитися визнання радянської влади з боку інших держав, зокрема Німеччини, нейтралізувати український національний рух за кордоном, перебрати на себе головну роль в укладанні міжнародних договорів. Деструктивна роль російських більшовиків в українсько-німецьких відносинах в 1920-х роках спиралась на маріонеткову владу УСРР. Уклавши Рапалльський договір з Німеччиною і поширивши його згодом на Україну, Росія отримала можливість вільно розпоряджатися ресурсами України при виході з міжнародної ізоляції, бути єдиним представником псевдосоюзного утворення на міжнародній арені. Зовнішньополітичне відомство УСРР, підпорядковане Москві, служило ударним знаряддям ліквідації дипломатичної місії Української Народної Республіки в Німецькій Державі.
Keywords
