Структура комунікативної компетентності особистості

Abstract

У статті розглянуто варіанти структури комунікативної компетентності особистості, запропоновані в педагогічній літературі вітчизняними та зарубіжними науковцями; проаналізовано термін «комунікативні знання», з’ясовано значення для людини сформованих в неї вмінь та навичок міжособистісного спілкування. На основі вивченого теоретичного матеріалу встановлено, що комунікативна компетентність включає не тільки когнітивний (знання) і операційно-технічний (навички, вміння) складники, але й мотиваційний, етичний, соціальний, поведінковий та інші. Зроблено висновки про те, що комунікативна компетентність не є вродженою здатністю, а формується у взаємодії з соціальним середовищем, у процесі набуття соціально-комунікативного досвіду. Запропоновано у структурі комунікативної компетентності особистості виокремлювати комунікативну, полікультурну, соціально-інформаційну, соціально-політичну компетенції, а також невід’ємним і важливим складником зазначеної компетентності вважати особистісно-індивідуальні якості особистості. Ключові слова: комунікативна компетентність, структура, компетенції, міжкультурне спілкування, знання, уміння, навички, комунікація.