МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ РАЦІОНАЛЬНОГО ВАРІАНТА ЗАСТОСУВАННЯ СИЛ І ЗАСОБІВ ЩОДО ЗБИРАННЯ (ДОБУВАННЯ) ТА ОБРОБКИ ДАНИХ ОБСТАНОВКИ
Abstract
Статтю присвячено вирішенню науково-прикладного завдання щодо пошуку раціонального варіанта застосування сил та засобів прикордонного загону щодо збирання (добування) та обробки даних обстановки як основи рішення командирів різних ланок управління на організацію оперативно-службової діяльності, що підтверджено метою наукової статті. Авторами розкрито головне завдання системи збирання (добування) та обробки даних обстановки як постійне володіння достовірною інформацією про поточний стан обстановки на державному кордоні для попередження її негативного розвитку. Розкрито основний понятійний апарат, що у подальшому надало можливість його використання як інструментарію для формування критеріального апарату моделі формування раціонального варіанта застосування сил і засобів щодо збирання (добування) та обробки даних обстановки на ділянці прикордонного загону. Визначено взаємозв’язок між раціональністю застосування сил і засобів щодо збирання (добування) та обробки даних обстановки як складової оцінки обстановки та прийняття управлінських рішень щодо організації оперативно-службової діяльності, який буде впливати на диференційованість побудови охорони державного кордону, а отже, і на доцільність розташування наявних та приданих сил і засобів на ділянці відповідальності прикордонного підрозділу. У статті подано розроблену модель раціонального варіанта застосування сил і засобів щодо збирання (добування) та обробки даних обстановки, яка складається із чотирьох елементів, взаємопов’язаних між собою. Основним елементом досліджуваної моделі є визначені критерії оцінки стану міждержавних відносин із суміжною країною, які мають прямий вплив на вибір раціонального варіанта. Акцентується на тому, що розроблена модель надає можливість оцінити поточний стан і формувати шляхи підвищення рівня функціонування системи збирання (добування) та обробки даних обстановки, а також визначити раціональний варіант використання сил і засобів для кожної ділянки відповідальності окремо, що дозволяє створювати диференційовану побудову охорони державного кордону, яка буде відображатися у раціональному розташуванні наявних і приданих сил і засобів на ділянці відповідальності прикордонного підрозділу з метою забезпечення недоторканності державного кордону. Такий підхід створює умови для забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні, тобто виконання основного завдання, покладеного на прикордонне відомство України.
Keywords
