Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (Nov 2022)
Поняття та правова природа способів захисту сімейних прав та інтересів
Abstract
В науковій статті автор провів наукове дослідження доктринальних джерел, присвячених питанню поняття способів захисту сімейних прав та інтересів, визначення на цій основі правової природу способів захисту сімейних прав та інтересів. У сімейно-правовій доктрині склалося декілька підходів до поняття «способи захисту сімейних прав та інтересів», що переважно пов’язані із застосуванням до змісту цього понять інших категорій – «форма захисту сімейних прав та інтересів», «засіб захисту сімейних прав та інтересів», «об’єкти захисту сімейних прав та інтересів», «підстави захисту сімейних прав та інтересів» або повне чи часткове відмежування цих понять від поняття способів захисту. На підставі проведеного дослідження, автор дійшов висновку, що способи захисту сімейних прав та інтересів – це визначені сімейним законодавством або сімейним договором заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється вплив на учасників сімейних відносин, які застосовуються органами або особами, спеціально уповноваженими законодавством на їх застосування або самими учасниками сімейних відносин щодо себе або інших учасників, і спрямовані на поновлення порушеного, невизнаного або оспорюваного сімейного права, врахування сімейного інтересу учасника сімейних відносин. Поняття «способи захисту сімейних прав та інтересів» та «заходи захисту сімейних прав та інтересів» є змістовно тотожними. Застосування конкретного способу захисту сімейних прав та інтересів здійснюється за допомогою засобів захисту сімейних прав, що являє собою відповідний акт правозастосування, який спрямований на застосування відповідного способу захисту. Поняття «спосіб захисту» та «форма захисту» не є тотожними, остання становить собою процесуальний аспект вирішення питання про можливість та доцільність застосування відповідного способу захисту. Правова природа способу захисту сімейного права чи інтересу полягає у тому, що він: 1) можливість його застосування відповідним юрисдикційним суб’єктом або учасником сімейних відносин повинна бути передбачена сімейним законодавством або сімейним договором; 2) являє собою сукупність дій, які повинні бути вчинені відповідно до прийнятого акту правозастосування або які фактично вчиняються особою у порядку самозахисту; 3) впливає на порушене, невизнане або оспорюване сімейне право чи неврахований сімейний інтерес, поновлює або враховує сімейне право, сімейний інтерес; 4) об’єктом захисту є будь-яке сімейне право чи інтерес, які порушені, не визнані, оспорені або не враховані; 5) може бути застосований в інтересах іншого учасника сімейних відносин у разі, якщо сімейним законодавством це допускається.
Keywords
