Кроспарадигмальні контексти науки про міжнародні відносини: інструменталізація теорії «демократичного миру» для потреб політичного реалізму

Abstract

У науці про міжнародні відносини все частіше здійснюються спроби теоретико-методологічної конвергенції утверджених напрямів досліджень з метою досягти оригінального поєднання й конструктивної «взаємодії» умовно відособлених парадигм. Метою статті є продемонструвати можливості операціоналізації окремих понять та теорій науки про міжнародні відносини у її кроспарадигмальному контексті шляхом врахування перформативних ефектів влади, які вони створюють. Незважаючи на існування певного «ядра» понять, яке не підлягає зміні через взаємозв’язок з певними об’єктивними обставинами, його соціоконтекстуальні й дискурсивні надбудови слугують різним перформативним цілям. Останні можуть бути як цілком очевидними, так і латентними, однак в обох випадках їхнє досягнення є функцією влади. У статті цей аспект розглянутий на прикладі двох теорій: теорії демократичного миру та теорії стримування, які зараховують до конкурентних парадигм – ідеалізму та реалізму відповідно. Доведено, що у кроспарадигмальних контекстах можуть функціонувати не лише окремі поняття, як «демократичний мир» чи «стримування», а й успішно інструменталізуватися теоретичні побудови, тісно пов’язані з цими поняттями.

Keywords

• теорія міжнародних відносин
• парадигма
• реалізм
• ідеалізм
• поняття
• влада