Спадкоємність слов’яно-українських традицій сіверян в оригінальному письменстві середньовічної Русі

Abstract

Розкривається спадкоємність оригінального, тобто місцевого письменства східнослов’янського етносу, у складі якого були поляни, древляни, сіверяни та інші європейські нації. З’ясовано, що основа усної та письмової культури середньовіччя — билини, легенди, перекази, оповідання, що частково трансформувалися в літописи, літописні зведення і стали європейським надбанням спільних традицій сучасних націй. Сіверяни в складі державного об’єднання Київська Русь сформували цілий пласт самобутньої, фольклорно-етнографічної культури, зокрема билин «Іллі Муровця», «Іллі Муровця та Ідолища поганого», «Іллі Муровця і Солов’я-Розбійника»; історичної поеми «Слово о полку Ігоревім». На прикладі цих джерел, зокрема «Повісті временних літ», розкрито трансформацію спадкоємності спільних традицій оригінального письменства української нації в складі східнослов’янського етносу. У сучасних євроінтеграційних процесах України актуально, з позиції культурологічного дослідження, узагальнити процеси формування індоєвропейських культурних особливостей сіверян на прикладі оригінального письменства українського Подніпров’я, що об’єднали народ територію, мову, державність.