Український журнал військової медицини (Sep 2019)
АНАЛІЗ ПРОБЛЕМ БІОБЕЗПЕКИ І ПОШУК РІШЕНЬ ДЛЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
Abstract
Вступ. Питання біологічної безпеки є важливою складовою національної безпеки нашої держави у зв’язку з політичною та економічною нестабільністю, масовою міграцією населення, передислокацією військ, а також широким застосуванням досягнень біотехнології. За таких умов питання біобезпеки та біозахисту є пріоритетним завданням. Мета дослідження - визначити шляхи вирішення проблеми біобезпеки та заходи реагування на біологічні загрози на відомчому рівні. Матеріали та методи. нормативно-правові акти щодо забезпечення біозахисту і біобезпеки; доповіді ВООЗ; аналітичні матеріали та публікації за темою роботи. Методи: бібліосемантичний, аналітичний, системного підходу. Результати дослідження та їх обговорення. Наведені реальні та потенційні загрози національній безпеці України серед яких основними є: небезпека біологічного тероризму; неконтрольоване ввезення збудників хвороб, небезпечних для людей, тварин, рослин і організмів; неефективність заходів щодо подолання негативних наслідків небезпечної діяльності та ін. Доведено, що система національної біобезпеки не може бути обмежена лише закладами охорони здоров’я. Це є постійно діюча міжвідомча мережа, до якої залучаються медичні, ветеринарні та спеціалізовані наукові установи. Створення концепції і системи національної біобезпеки є необхідною передумовою ефективного реагування на біозагрози. Уряд ухвалив рішення щодо затвердження Стратегії забезпечення біологічної безпеки та біологічного захисту за принципом “Єдине здоров’я” на період до 2025 року та план заходів її реалізації. Ці заходи мають підвищити рівень біологічної безпеки та біологічного захисту в Україні. Пріоритетом стане узгодження українського законодавства з нормами міжнародного права у сфері біобезпеки та біозахисту. На відомчому рівні також пропонується провести ряд заходів, серед яких основними є: участь у розробці нормативно-правових документів України в галузі біобезпеки; визначення категорійності небезпечних біологічних об’єктів та заходів щодо їх інвентаризації і включення їх при створенні національного реєстру; запровадження інституту експертів з біобезпеки з визначенням вимог до їх компетентності, системи підготовки тощо для потреб сил безпеки та оборони; розроблення та впровадження механізму взаємодії та забезпечення утримання у постійній готовності регіональних санітарно-епідеміологічних управлінь Служби превентивної медицини МО України, що залучаються до системи реагування на надзвичайні ситуації пов’язаних з біологічними загрозами та ліквідації їх медико-санітарних наслідків; організація та проведення щорічних командно-штабних і спеціальні навчань сил оборони з питань біологічного захисту у разі виникнення надзвичайних ситуацій; розроблення та удосконалення існуючих навчальних програм та запровадження підготовку медичних фахівців різного профілю з питань біологічної безпеки та біозахисту. Висновки 1. Існує необхідність розроблення та впровадження заходів щодо біозахисту та біобезпеки на всіх рівнях з координацією дій всіх зацікавлених сторін. 2. Необхідно удосконалити законодавчу систему України з питань біобезпеки та біозахисту шляхом гармонізації та впровадження міжнародних стандартів біобезпеки. 3. Реалізація Міністерством оборони України розпорядження Кабінету Міністрів України виконання “Угоди між МОЗ України та Міністерством оборони США стосовно співробітництва в галузі запобігання розповсюдження технологій, патогенів і знань, які можуть бути використані з метою розробки біологічної зброї” дозволить підвищити можливості виявлення та реагування на спалахи особливо небезпечних інфекцій, досягнути європейських стандартів біобезпеки при роботі в лабораторіях, проведенні спільних науково-дослідних робіт, навчанні фахівців та інше.
