МУЗИЧНО-ТАНЦЮВАЛЬНИЙ СИНТЕЗ: ПЕРЕВАГИ ТА ВИКЛИКИ ДВОХ МИСТЕЦТВ

Abstract

У статті розглянуто спільні та відмінні особливості музики й танцю, а також переваги та виклики синтезу музики й танцю. Для реалізації поставленої мети використано комплекс методів, зокрема загальнонаукові – аналіз, синтез, узагальнення, систематизація, які застосовувалися задля стану розробленості й висвітлення представленої проблеми; конкретно-наукові – порівняльно-зіставний аналіз, на основі якого з’ясовано спільні та відмінні особливості, а також переваги й виклики музично-танцювального синтезу. У дослідженні наголошено на музично-танцювальному синтезі й установлено, що синтез музики й танцю є унікальним явищем, у процесі якого музиканти й танцівники співпрацюють разом задля створенням цілісного твору. На основі застосування загальнонаукових і конкретно-наукових методів дослідження з’ясовано спільні властивості музики й танцю. Серед них виокремлено ритм, мелодію, гармонію, структуру. Доведено, що художнє вираження, співпраця, перформанс, естетичні елементи є спільними ланками для представлених видів мистецтва (музики й танцю). Наголошено на відмінних рисах музики й танцю, серед яких виділено медіум, вираження, інтерпретацію, виконання, імпровізацію, тривалість. У науковому доробку конкретизовано й охарактеризовано фактори (культурне підґрунтя, художнє бачення, технічні обмеження, процес співпраці, глядацькі очікування), які впливають на синтез музики й танцю. Розглянуто переваги та недоліки, що виникають у процесі синтезу двох мистецтв, зокрема музики й танцю. Доведено, що перевагою музично-танцювального синтезу є підвищена виразність, залучення аудиторії та мистецькі інновації. Натомість недоліками означеного процесу є хронометраж і координація, балансування елементів, технічні вимоги.

Keywords

• музика, танець, синтез, мистецтво, музично-танцювальний синтез, синтез музики й танцю