Текст і образ: актуальні проблеми історії мистецтв (Dec 2021)
Булава у Вірменії епохи Багратидів у писемних та зображальних джерелах
Abstract
Військова історія епохи Багратидів (кінець ІХ – середина ХІ ст.) довший час не була об'єктом окремого історичного дослідження, що в свою чергу залишило багато невивчених питань стосовно форм та функцій тогочасної зброї. Натомість, історія озброєння сусідніх з Вірменією країн (Візантії, Аббасидського халіфату та навіть Грузії) була досліджена значно краще. З цієї причини військова історія середньовічної християнсько-візантійської чи арабо-перської (ісламської) цивілізацій, посідає домінуюче становище в середньовічній історіографії, внаслідок чого військова історія «менших народів» (як Вірменія) розглядалася лише опосередковано і часто з точки зору цих імперій. Ідея статті полягає в тому, щоб змінити цю перспективу та приділити середньовічній вірменській військовій історії належну їй увагу. Метою дослідження є вивчення бойових булав – одного з найдавніших видів озброєння майже у всіх цивілізаціях. Завдання дослідження полягає у реконструкції основних типів булав, які використовувались у Вірменії епохи Багратидів; аналізі їхніх фізичних та бойових характеристик; способів використання; виробничого процесу; термінології (լախտ (лахт) та գուրզ (гурз) і т.д. Беручи до уваги відсутність будь-яких археологічних знахідок середньовічних булав з території Вірменії, основну увагу було звернено на письмові та зображальні джерела, порівнюючи їх із візантійськими та мусульманськими писемними, археологічними та візуальними джерелами. Особливу увагу було приділено вірменським мініатюрам з ХІ ст., а саме «Поцілунок Юди», (Іл. 1–4), «Ісус перед Пилатом» (Іл. 21) та рельєфу на дверях монастиря Мшо Аракелоц (1134) (Іл. 6), де зображені різні типи булав. Завдяки компаративному аналізу було підтверджено ідею, що середньовічні зображальні джерела є більш-менш точним носієм інформації котрий, після критичного аналізу, варто використовуватися для вивчення середньовічної військової історії.
Keywords
