Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (Nov 2024)
Принципи функціонування Вищої ради правосуддя
Abstract
У статті на підставі системного аналізу міжнародних стандартів, норм чинного законодавства України та сучасних доктринальних джерел досліджено окремі принципи функціонування Вищої ради правосуддя. Зазначено, що відсутність прямої та чіткої норми чи вказівки на той чи інший принцип функціонування Вищої ради правосуддя у Конституції України та Законі України «Про Вищу раду правосуддя» не заперечує його наявності, оскільки може мати місце його опосередковане закріплення у змісті інших положень законодавства. Так, на переконання автора, в системі принципів функціонування Вищої ради правосуддя першочергове значення мають такі універсальні засади, вплив яких розповсюджується як на організаційну складову, так і на всі без винятку напрями її діяльності. До таких належать: незалежність і автономність, легітимність, транспарентність, підзвітність. Незалежність і автономність як принцип випливає з законодавчо визначеного статусу та мети Вищої ради правосуддя – забезпечення незалежності судової влади. Відповідно, цей орган сам повинен бути незалежним і автономним у розумінні відсутності контролю, втручання, тиску та будь-якого впливу як з боку представників інших сегментів державної влади (виконавчої та законодавчої), так і безпосередньо представників судової влади, а також громадянського суспільства. Обґрунтовано доцільність використання саме словосполучення «незалежність і автономність», остання демонструє здатність суб’єкта самостійно регламентувати свою діяльність, вирішувати питання, пов’язані з нею без будь-якого погодження з іншими. Незалежність же є «зовнішньою оболонкою», яка характеризує стан зовнішніх комунікацій суб’єкта, його існування у певній системі взаємозв’язків і взаємодії з іншими суб’єктами, та можливості впливу. Легітимність як принцип функціонування Вищої ради правосуддя охоплює два зрізи: конституційне закріплення ключових положень її правового статусу та суспільну довіру до її дій і рішень. Аргументовано, що від того, наскільки якісно та ефективно реалізує свої функції Вищої ради правосуддя, з особливим наголосом на кадровій і дисциплінарній функції, наскільки суспільство довіряє її рішенням у цих питаннях, залежить довіра суспільства до суду та системи судового захисту прав і свобод осіб у державі. Легітимність Вищої ради правосуддя, з одного боку, є складовою легітимності судової влади, а з іншого, - її додатковим джерелом. Легітимність Вищої ради правосуддя залежить від реалізації інших принципів – транспарентності та підзвітності Вищої ради правосуддя. Транспарентність передбачає відкритість, прозорість, публічність Вищої ради правосуддя, її рішень, процедур і діяльності. Вона вимагає активної комунікації Вищої ради правосуддя з різними суб’єктами, демонстрації результатів своєї діяльності, оприлюднення широкого спектру інформації, яка є продуктом такої діяльності. Підзвітність Вищої ради правосуддя є принципом, що забезпечує її системні взаємозв’язки, та слугує запобіжником свавілля та узурпації влади, якою наділений цей орган, з огляду на концентрацію в ньому широкого спектру повноважень. Констатується, що відповідно до міжнародних стандартів існують три способи, в яких реалізується підзвітність Вищої ради правосуддя, що зумовлює існування трьох її типів: судової, каральної та роз’яснювальної підзвітності.
Keywords
