ШЕВЧЕНКОВА КОНЦЕПЦІЯ УКРАЇНИ НА ТЛІ ВИКЛИКІВ НАЦІОНАЛЬНОГО БУТТЯ ДОБИ
Abstract
У розвідці розглядається концепція України Т. Шевченка у двох аспектах: як верховної цінності та втілення національної ідеї – в контексті національного буття доби та викликів, які стояли перед українством. Головним із них була загроза перетворення на малоросів. На кінець XVIII ст. імперії фактично вдалося поглинути Україну та позбавити українців свого самоствердження через політику денаціоналізації та русифікації. Ефективним засобом денаціоналізації, впроваджуваної імперією щодо українців, було позбавлення їх свого імені, адже серед атрибутів нації саме назва є первинним. У літературі першої половини ХІХ ст. (до Т. Шевченка), ознаменованої потужним національним рухом, не було протистояння росії (у розвідці найменування "росія", "російська імперія" принципово вживаємо з малої літери. – А. Г.). Тогочасна українська інтелігенція засвоїла концепт домінування росії над Україною. Ведучи мову про поетову концепцію України, ми звернули увагу на відмінність бачення України, зведеної до фольклору та минувшини, у добі та Т. Шевченком. Імперському наративу щодо колоніального становища України він протиставляє спершу поезію про козацьку звитягу і визвольні змагання, показує реальний стан занепаду підімперської України, потому розвінчує центральний міф, витворений імперською ідеологією, що істотно впливав на свідомість українців, начебто їхньої єдності з москалями – через особу Б. Хмельницького та, відповідно, подію Переяславської ради (вперше в "Розритій могилі"), а невдовзі пише безжальну антиколонізаторську, антицаристську лірику ("Сон (комедія)", "Кавказ" та ін). Цим Т. Шевченко здійснює переворот в українській суспільній думці, випереджаючи свій час. Т. Шевченко надав темі України нових смислів. Його поезія давала відповіді на найважливіші виклики національного буття: брала участь у творенні національного буття за допомогою слова, відкривала автентичне Я українців, формувала націю як духовну спільноту, протистояла імперській культурі. Т. Шевченко утверджував саму ідею України як самостійного суб'єкта і підносив її до рівня верховної цінності. Доля рідної України, як показує Т. Шевченко, неспівмірно переважає у парадигмі всіх можливих інтересів.
