Проблеми Законності (Dec 2021)

Форми діяльності муніципальних органів влади та перспективи їх розвитку в Україні

  • Petro Antonovych Trachuk,
  • I. A. Nesterova

DOI
https://doi.org/10.21564/2414-990X.155.242721
Journal volume & issue
no. 155

Abstract

Read online

Метою статті є вивчення теоретичних і практичних аспектів організації та діяльності органів місцевої публічної влади, спроба дослідити природу місцевої публічної влади, джерела її легітимності, види та форми публічної влади. Дано уявлення про конституційно-правові основи організації та діяльності місцевої публічної влади і їх органів. Повноцінною у структурній побудові модель реформи адміністративного (державного) управління в Україні була сформована урядом ще у 1989 р., але не відбулась через політичну безвідповідальність. Утрачений час негативно позначився на всіх сферах життя суспільства, а його європейський вибір був досягнутий героїчними діями українського народу. З’явилися нові цілі, цінності і пріоритети, а це означає необхідність прийняття нової концепції реформи державного управління, в якій є компаративістські та міжнародні аспекти. Комплексно проаналізовано усю сукупність проблем, пов’язаних з формуванням та функціонуванням системи місцевої публічної влади в Україні у контексті Концепції адміністративної реформи в умовах глобалізації. Проаналізовано існуючі системи (моделі) місцевого самоврядування в різних державах, зокрема англосаксонська, романо-германська (континентальна, французька) та іберійська системи місцевого самоврядування; акцентовано увагу на відмінності понять «самоврядування» і «управління». Проаналізовано не лише стан теоретичної розробки системи місцевої публічної влади, а й стан та дієвість її механізмів, які вимагають правового врегулювання, шляхи їх удосконалення, приведення цих механізмів у відповідність з поточними та стратегічними завданнями державотворення, формування надійних і стабільних механізмів України як демократичної держави. Охарактеризовано три етапи адміністративного реформування в Україні. Перший етап – це створення та укрупнення громад навколо вже існуючих центрів економічної активності. Другий етап характеризується оптимізацією адміністративно-територіального устрою областей, в ході якого було на меті ліквідувати районні державні адміністрації, а їх функції передати виконавчим комітетам районних рад. На третьому етапі реформи передбачалася оптимізація функцій і меж областей, основна мета якої – підвищення доступності влади і здешевлення адміністративних послуг. На жаль, ці плани досі повною мірою не реалізовані і замість адміністративної реформи проводилась лише її імітація. Для радикального вирішення усіх цих системних проблем доведено необхідність серйозних зусиль законодавців. Зокрема, потрібно повернути в Конституцію положення про право обласних і районних рад створювати свої виконавчі комітети; прийняти закон про делеговані повноваження і територіальний устрій; необхідні нові редакції законів про місцеве самоврядування і державні адміністрації. У процесі дослідження використовувались загальнонаукові та спеціальні методи, які є засобами наукового дослідження. Зокрема, історико-правовий метод дав можливість розкрити значення понять «місцевий бюджет», «місцеве самоврядування», «державне управління», висвітлити розвиток наукових поглядів на конкретні питання. Метод системного аналізу застосовувався для комплексного узагальнення особливостей існуючих систем місцевого самоврядування кожної країни, що розглядається. Аналіз законодавства та юридичної літератури дозволяє зробити висновок, що характер змісту і спрямованості конституційного реформування політичних і правових інститутів, механізму розмежування публічних владних повноважень та взаємодії між інститутами державної влади і місцевого самоврядування діє з метою піднесення ефективності управління, оптимального збалансування інтересів центру і регіонів та прискорення темпів суспільного соціально-економічного розвитку, досягнення високих стандартів якості життя. Розвиток інститутів місцевої публічної влади має свій сенс не лише у забезпеченні поділу влади, що виражає горизонтальний ефект організації публічної влади, а й у забезпеченні ініціативності, організаційній та ресурсній самостійності місцевого рівня влади.

Keywords