Невловний сенс нонконформізму. Зауваги щодо контексту функціонування поняття в Україні

Abstract

Роздуми над природою поняття «нонконформізм», що, як це не дивно, досі не є сталим в українському мистецтвознавстві, мають лабіринтоподібний характер, що зумовлено, з одного боку, наявністю у часі художніх творів, яких начебто в цьому часі бути не повинно через його інші ідеологічні настанови, з іншого боку — наявністю в художника внутрішньої потреби мистецького висловлювання, що не може не бути «конфліктним» по відношенню до часу, в якому він існує, якщо є справжнім новатором, і природним по відношенню до самого себе, оскільки художник відчуває себе новатором. Українська практика закордонної репрезентації нонконформності творів наших художників 1970–1980-х років з елементами етноідентифікації дозволяє зробити припущення, що саме з цього часу відбувається і становлення поняття «нонконформізм», і його змістове й сутнісне наповнення, що досі перебуває у русі до сталої поняттєвої форми.

Keywords

• нонконформізм
• неофіційне мистецтво
• андеграунд
• шістдесятництво
• діяльність ігоря цишкевича