Ставлення імператора Миколи ІІ до селянського питання у Російській імперії (1894–1917 рр.)

Abstract

Мета дослідження полягає у з’ясуванні поглядів та напрямів діяльності імператора Миколи ІІ щодо вирішення селянського питання в Російській імперії. Висновки. Авторами проаналізовано позицію останнього російського імператора з селянського питання. Визначено такі напрями діяльності імператора, відображені у наративних джерелах: прийоми дворянських і селянських депутацій, реакція на вияви селянської революції (1902 р., 1905–1906 рр.), ставлення до ІІ Державної Думи, ознайомлення з результатами Столипінської аграрної реформи. Зроблено висновок, що з кінця ХІХ ст. й до 1917 р. погляди Миколи ІІ зазнали певної еволюції, однак імператор ніколи не ставив питання про примусове відчуження поміщицької землі на користь селян, часто зволікав із ухваленням важливих рішень і обстоював потребу проведення поміркованої аграрної реформи. Авторами визначено такі напрями діяльності імператора у селянському питанні, відображені у його «Щоденниках»: прийоми дворянських і селянських депутацій, реакція на вияви селянської революції (1902 р., 1905–1906 рр.), оцінка діяльності ІІ Державної Думи, ознайомлення з результатами Столипінської аграрної реформи. Офіційні прийоми селянських депутацій відбувалися з нагоди релігійних свят, державних заходів (святкування 200-річчя Полтавської битви, 50-річчя селянської реформи, 300-річчя царювання дому Романових), важливих подій для імператорської родини. Селянські виступи 1902 р. в Полтавській і Харківській губерніях не справили помітного впливу на монарха, хоча через рік було відмінено кругову поруку у сільській громаді. Під впливом революції 1905 р. за участі імператора було підписано маніфест про скасування викупних платежів (3 листопада 1905 р.), підготовлено указ про продаж частини удільних земель Селянському земельному банку (12 серпня 1906 р.). Водночас Микола ІІ негативно ставився до ідеї відчуження поміщицької землі, яка активно обговорювалася у ІІ Державній Думі навесні 1907 р., і багато уваги приділяв організації землеустрою і землекористування. Імператор Микола ІІ не реагував на появу «конфлікту інтересів» селян і поміщиків, який потребував нагального вирішення ще на початку ХХ ст. Імператор був налаштований на помірковану земельну реформу і ніколи не ставив питання про відчуження поміщицької землі і передачу її селянам. «Щоденники» Миколи ІІ містять багато інформації про зустрічі імператора з селянськими депутаціями, однак їх учасниками були волосні старшини і сільські старости, а самі заходи мали офіційний характер і не відображали об’єктивної інформації про настрої селянства. Селянські виступи 1902 р. привернули до себе увагу імператора, а події 1905–1907 рр. викликали болісну реакцію і сприяли початку нової земельної реформи. Однак Микола ІІ уникав афішувати зв’язок між селянськими виступами і зміною державної політики. «Не залякаєте!» – ці слова П. Столипіна, на думку авторів, можуть слугувати характеристикою позиції Миколи ІІ у селянському питанні.

Keywords

• микола іі, селяни, дворяни / поміщики, селянське питання, селянська революція, російська імперія