Готовність педагога до інноваційної діяльності: структура, критеріальний апарат, діагностичний інструментарій

Abstract

Інноваційність не лише стає суттєвою рисою всіх сфер сучасного суспільства, але й об’єктивно детермінує інноваційний розвиток вищої педагогічної освіти як однієї з базових соціальних інституцій, що формує інноваційну особистість. Відтак питання готовності педагога до інноваційної професійної діяльності набуває нової актуальності. Метою статті є теоретичний розгляд проблеми інноваційної діяльності педагога загалом та його готовності до такої діяльності зокрема. Завдання полягають у визначенні сутності та структури готовності педагога до інноваційної діяльності. Проаналізовано теоретичні підходи вчених до структури та змістовного наповнення компонентів такої готовності. Авторами запропоновано структуру готовності педагога до інноваційної діяльності як інтегративної характеристики особистості. Обґрунтовано критерії та показники готовності, виокремлено рівні готовності педагогів до інноваційної діяльності (низький, середній, достатній, високий), запропоновано авторський діагностичний інструментарій визначення рівня сформованості готовності педагога до інноваційної професійної діяльності.