Значення судової практики для усунення правової невизначеності кримінально-правових норм (дослідження досвіду Італії)

Abstract

Регламентація у 2020 р. відповідальності за злочини, пов’язані зі встановленням та поширенням злочинного впливу, у статтях 255–2553 КК України викликало серйозну критику через недосконалість визначення окремих ключових юридичних ознак. Вносяться пропозиції щодо скасування кримінальної відповідальності за ці злочини. Науковці наголошують на порушенні принципу правової визначеності й на проблемах тлумачення положень КК України, пов’язаних із запровадженням категорії злочинного впливу і деяких похідних від нього понять. Вагомим засобом для вирішення проблем тлумачення положень закону шляхом роз’яснення правової норми у конкретних випадках є судова практика. У статті на прикладі Італії досліджується питання значимості впливу судової практики на формування змісту понять та термінів, які вживаються у КК Італії 1930 р., а саме внеску прецедентного права Італії у визначення поняття «злочинне об’єднання мафіозного типу» та роз’яснення елементів «мафіозного методу» злочинного впливу. Законодавче визначення поняття незаконного об’єднання мафіозного типу в італійській правовій системі наразі міститься у ст. 416-bis Кримінального кодексу Італії 1930 р. в редакції Законів 1982 та 2008 рр. Поточний текст є результатом законодавчих реформ, які відбулися на основі інтерпретаційної діяльності судів щодо надання роз’яснення правового значення виразу «об’єднання мафіозного типу». Дослідження продемонструвало: вплив практики Касаційного Суду Італії виявився важливим для формулювання законодавчих положень ст. 416-bis Кримінального кодексу, а також для розуміння базових складових елементів поняття «об’єднання мафіозного типу», зокрема таких, як використання залякування, що випливає з членства в об’єднанні, і, як наслідок, виникаючого стану підкорення та мовчання. Ці ознаки становлять сутність так званого «мафіозного методу» злочинного впливу, який відрізняє незаконне об’єднання мафіозного типу від злочинної організації загального типу (ст. 416 Кримінального кодексу Італії). Наголошено, що й проблему змісту ознак злочинів, перебачених статтями 255–2553 КК України, необхідно розв’язувати не скасуванням відповідальності за них, а шляхом раціонального врахування правових позицій Верховного Суду, оскільки вони визначають межі застосування кримінального законодавства та усувають правову невизначеність.

Keywords

• правова визначеність
• кримінальне законодавство
• судова практика
• кримінальне правопорушення
• організована злочинність
• злочинна організація