Idei (Dec 2013)
Парадоксальність гріха в концепції С. К'єркегора
Abstract
У даній статті концепція гріха С. К'єркегора представлена як предмет філософської рефлексії. Феномен гріха як філософської і антропологічної категорії аналізується тут і як джерело екзистенціального досвіду для сучасної людини. Досліджується специфіка шести типів парадоксів гріха у їх інтерпретації данським мислителем. Перший, онтологічний парадокс, полягає в тому, що гріх у метафізичному сенсі цього слова є і відсутністю людського; він водночас ставить людину «перед обличчям Бога». Другий, гносеологічний парадокс, полягає в тому, що гріх пов’язаний з людською волею і перевершує людську свідомість, алеводночас він є відсутністю знання про людську природу. Третій, екзистенційний парадокс, полягає в тому, що гріх робить людину собою і навпаки. Четвертий, антропологічний парадокс, полягає в тому, що відчай від гріха є і позитивним, і негативним водночас. П'ятий, психологічний парадокс, полягає в тому, що гріх робить людину нещасною і водночас указує шлях до подолання нещастя. Шостий, етичний парадокс, полягає у тому, що гріх полягає у відсутності усвідомлення порятунку людства у Христі, але разом з тим поняття «гріх» незастосовне до людей, які не знають про це спасіння. Спеціальна увага в статті приділена «внутрішньому механізму» усвідомлення первородного гріха як феномену «анамнезісу».
