Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (Mar 2025)
Уповноважений орган, який забезпечує організацію та незалежність суддів (на прикладі Азербайджанської Республіки та України)
Abstract
Статтю присвячено вивченню природи та значення уповноваженого органу, який забезпечує організацію та незалежність суддів, на прикладі Азербайджанської Республіки та України, з огляду на наявні наукові підходи та положення чинного законодавства наведених країн. Встановлено, що положеннями національного законодавства України та Азербайджанської Республіки запроваджено відповідний механізм та детерміновано релевантний правовий режим спеціального органу, який забезпечує організацію та незалежність суддів, в рамках соціально-економічного та правого поля вказаних держав. Визначено, що Вища рада правосуддя та Судово-правова рада за своєю природою та значенням в правовому полі України та Азербайджанської Республіки відповідно досить схожі й є надбанням довготривалої імплементації основних міжнародних стандартів у сфері судоустрою та правосуддя у національне законодавство. Метою такого органу є поєднання наступних складових: 1) захист судових органів та суддів від зовнішнього впливу інших гілок влади під час здійснення правосуддя; 2) забезпечення ефективного та якісного правосуддя; 3) оптимізація організаційних та фінансових питань в межах управлінської діяльності судовою системою. Підтримано наукову позицію, згідно якої Вища рада правосуддя та Судово-правова рада фактично є органом державної влади зі спеціальними повноваженнями й порядком формування, який поєднав у собі функції усіх трьох гілок влади у розрізі формування судової системи та забезпечення правосуддя. Висловлені пропозиції щодо взаємної імплементації положень українського та азербайджанського законодавства в частині дефініції Вищої ради правосуддя та Судово-правової ради, а також детермінації основних засад їх конституційно-правового статусу. Звернена увага на суперечливість питань формування наведених органів та удосконалення такої процедури шляхом залучення у більшій мірі інституцій громадянського суспільства, як наслідок зменшення питомої ваги представників органів державної влади у їх складі, що сприятиме реалізації змісту незалежності наведених органів. Підтримано наукову позицію щодо розширення функціоналу вказаного органу через наділення його певними функціями нормотворчого характеру та участі у законодавчому процесі.
Keywords