Українська соціологія часів перебудови: реконструкція процесів відновлення

Abstract

Стаття присвячена етапам і специфіці становлення української соціології в період перебудови. Зокрема, визначається, що в епоху «перебудови» вітчизняна соціологія складалася з чотирьох умовних сегментів: науково-академічного, науково-вузівського, заводського та партійно-ідеологічного. Кожен з них мав свою структурно-організаційну будову та характеризувався специфічним домінуючим напрямом діяльності: теоретично-академічної соціології, прикладної (у сфері соціального планування, соціології праці, управління), соціології освіти та діяльності ідеологічного характеру. Зазначається, що хоча формально вітчизняна соціологія перетворилась в орієнтовану на соціокультурні проблеми населення країни незалежну, легітимізовану на рівні держави, наукову дисципліну лише із здобуттям країною незалежності у 1991 році, вона успадкувала досвід попередніх поколінь соціологів та спирається на нього, при цьому нерозривно пов’язана з історичними перетвореннями, які відбувалися в ході національного відродження. Факт того, що тривалий час українська соціологія формувалась як частина спільної радянської соціології, є негативним наслідком, що, зокрема, і досі не становить розуміння цієї науки суспільством. Так, брак об’єктивної інформації про реальні можливості соціологічної науки, необізнаність населення про цінність соціологічних знань (у тому числі на прикладі зарубіжного досвіду розвинених країн) призвели до викривленого сприйняття широким загалом самого поняття «соціологія», виникнення поширеного стереотипного уявлення про соціологію як інструмент опитування громадської думки з тих чи інших проблем.

Keywords

• соціологія
• перебудова
• соціологічні дослідження
• виробнича соціологія