Культура і мистецтво у сучасному світі (Jul 2020)

ВІЗУАЛЬНА ПЛАСТИЧНА ВИРАЗНІСТЬ У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО ТЕАТРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА (1990-ті – ПОЧАТОК 2000-х рр.)

  • Руслан Миколайович Никоненко

DOI
https://doi.org/10.31866/2410-1915.21.2020.208260
Journal volume & issue
no. 21

Abstract

Read online

Мета статті – виявити специфіку використання візуальної пластичної виразності українськими режисерами в 1990-ті – на початку 2000-х рр. на основі мистецтвознавчого аналізу театральних постановок авангардних, драматичних театрів та театрів-студій. Методологія дослідження. Застосовано типологічний метод, що посприяв виявленню факторів впливу на актуалізацію візуальної пластичної виразності; семіотичний метод, завдяки якому засоби пластичної виразності розглянуто відповідно до теорії знаку та знакових систем як художньо-естетичні символи, що несуть узагальнену сенсову інформацію; метод мистецтвознавчого аналізу – для виявлення специфіки використання засобів пластичної виразності українськими режисерами та ін. Наукова новизна. Вперше у вітчизняному мистецтвознавстві досліджено проблематику візуальної пластичної виразності у творчості українських режисерів авангардних, драматичних театрів та театрів-студій у 1990-ті – на початку 2000-х рр.; на основі мистецтвознавчого аналізу театральних постановок В. Більченка, В. Троїцького та А. Жолдака виявлено специфіку та індивідуальні особливості використання засобів пластичної виразності українськими режисерами з метою розкриття сенсово- змістового наповнення сценічних творів. Висновки. Доведено, що в українському театральному мистецтві кінця ХХ – початку ХХІ ст. режисерські пошуки у сфері візуальної пластичної виразності проявилися передусім у контексті активного інтегрування різноманітних пластичних елементів як доповнення вербальної структури постановки та/або її заміни у певні моменти сценічної дії, відповідно до авторського бачення постановника, з метою посилення сенсово-змістового навантаження твору. Співвідношення вираження та зображення в сучасному українському театральному мистецтві породжує інноваційні підходи до осмислення та освоєння пластичного мистецтва.

Keywords