Медицина болю (Mar 2017)
Сучасні методи лікування спінальних нейрокомпресійних больових синдромів
Abstract
Нейрокомпресійні больові синдроми є однією з найчастіших причин госпіталізації хворих у неврологічні стаціонари. Існує безліч методів лікування даної патології, проте проблема ефективного лікування хворих з нейрокомпресійними больовими синдромами далека від вирішення. Мета: Проаналізувати найближчі та віддалені результати комплексного лікування пацієнтів з використанням методу селективної блокади порівняно з групою, що отримувала стандартну терапію; визначити найбільш швидкі та ефективні методи лікування і реабілітації хворих з нейрокомпресійними больовими синдромами у випадках, коли недоцільне “відкрите” оперативне нейрохірургічне втручання. Проаналізовано найближчі (1 і 3 доба) і віддалені (6 місяців) результати лікування 60 хворих з нейрокомпресійними больовими синдромами (нейрохірургічний центр на базі відділення травматології та ортопедії ДУ “Український державний НДІ медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України”). Усім пацієнтам проведено стандартне загальноклінічне обстеження, МРТ. Неврологічний статус оцінювали, використовуючи модифіковану шкалу Nurick. Хворих розділено на дві групи. До першої (основної) групи увійшли хворі, яким у ході комплексного лікування (НПЗП, міорелаксанти, вітаміни групи В, ЛФК, фізіотерапія тощо) застосовано метод селективної блокади компримованого нервового корінця під рентгенконтролем (30 спостережень). Другу (контрольну) групу спостережень склали хворі, які отримували стандартну схему консервативного лікування (30 хворих). Наведена інтерпретація найближчих (1 і 3 доба) і віддалених (6 місяців) результатів терапії у пацієнтів обох груп. У першу добу відсоток хворих, стан яких відповідає 1 рівню шкали, склав у І групі 93 %, 2 рівню шкали – 7 %. Друга група показала меншу ефективність лікування – 33 % і 67 % відповідно. На третю добу вищеописана тенденція збереглася: відсоток хворих із позитивним ефектом від лікування вищий у І групі (1 рівень ШН 87 %, 2-й – 13 %), ІІ група відповідно (40 % і 60 %). Спостереження за результатами лікування обох груп через 6 місяців виявило поліпшення стану хворих до 1-го і 2-го рівня шкали у 13 хворих (87 %) першої групи і 12 (80 %) другої. Відсутність змін після лікування відзначено у 1 хворого (7 %) в І групі та в 1 хворого (7 %) у ІІ групі. Погіршення стану відзначено в 1 хворого (6 %) в І групі та у 2 хворих (13 %) у ІI групі.
