Адаптація законодавства України щодо радіаційного захисту та інформування населення у разі радіаційної аварії до законодавства Європейського Союзу

Abstract

У статті досліджено проблеми адаптації зако­нодавства України у сфері інформування насе­лення, яке може постраждати у випадку радіа­ційної аварії, до законодавства Європейського Союзу. Предметом дослідження стали поло­ження ядерного, екологічного та інших галузей законодавства, міжнародного, зарубіжного та законодавства ЄС, також науково-теоретичні й практичні ідеї, погляди та підходи до вирішен­ня правових проблем забезпечення радіаційної безпеки, радіаційного захисту та інформування широкої громадськості про заходи охорони здо­ров’я, що мають вживатись, і дії, які повинні ви­конуватися у випадку радіаційної аварії. Об’єк­том дослідження є суспільні екологічні, ядерні, радіаційні та інші відносини, які виникають у разі радіаційної аварії та інформування насе­лення на випадок небезпеки, а також врегульо­вані нормами національного та міжнародного законодавства. Проблеми забезпечення радіа­ційної та ядерної безпеки населення займають перше місце серед пріоритетних питань забез­печення миру в Україні та в світі. Одним із на­прямків правової реформи в Україні є розвиток вітчизняного законодавства та його зближення із законодавством ЄС як однієї з умов інтегра­ції України в Європейський Союз. Важливість, пріоритетність та актуальність адаптації законо­давства України у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки до законодавства ЄС зумовлена, передусім, важливістю інформу­вання населення, яке може постраждати у ви­падку радіаційної аварії, одержання інформації про заходи охорони здоров’я, які їх стосуються, а також про їх дії у випадку такої аварії. Особли­во ці питання активізувалися після повномасштабного вторгнення рф в Україну. Основними правовими документами в Укра­їні із забезпечення радіаційної безпеки, радіа­ційного захисту населення і персоналу є закони України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 р., «Про захист людини від впливу іонізуючого випромі­нювання» від 14 січня 1998 р., Норми радіацій­ної безпеки України (НРБУ - 97), затверджені постановою Головного санітарного лікаря Укра­їни 1 грудня 1997 р., Основні санітарні правила забезпечення радіаційної безпеки України (ОСПУ - 2005), затверджені наказом МОЗ Украї­ни від 2 лютого 2005 р. № 54, наказ Державного комітету з ядерного регулювання України «Про затвердження Плану реагування на радіаційні аварії» від 17 травня 2004 р. Цими норматив­ними актами визначено низку правових катего­рій, зокрема, поняття «радіаційної аварії». На час прийняття вітчизняних національних норма­тивно-правових актів, у країнах-членах ЄС уже були чинними директиви Ради 89/618/ЄВРАТОМ, 90/641/ЄВРАТОМ, 96/29/ЄВРАТОМ, 97/43/ ЄВРАТОМ та 2003/122/ЄВРАТОМ. За час, що ми­нув, була прийнята Директива Ради 2013/59/ ЄВРАТОМ від 5 грудня 2013 р., яка встанови­ла основні стандарти безпеки для захисту від небезпеки, що виникає від іонізуючого випро­мінювання, а також припинила дію зазначених директив. Окремі положення цієї директиви були імплементовані в деякі законодавчі акти згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», зокрема, в ча­стині запровадження інституту експерта з раді­аційного захисту, який би мав сприяти підви­щенню ефективності забезпечення радіаційного захисту персоналу і населення. На нашу думку, рішення про запровадження зазначеного інсти­туту є передчасним, оскільки не прийнято ос­новних положень Директиви щодо радіаційного захисту, а саме на них має орієнтуватися інсти­тут експерта. Авторами позитивно оцінюється прийняття Верховної Радою України в цілому за­конопроекту «Про внесення змін до деяких за­конів України щодо захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання». Законопроектом визначено низку основних термінів щодо раді­аційної безпеки, зокрема: «аварійна ситуація»; «еквівалентна доза»; «ліміт дози»; «ситуація аварійного, існуючого та планового опромі­нення» тощо. Крім того, встановлено: граничні дози в ситуації планового опромінення; ліміти ефективної та еквівалентної дози для персо­налу та населення»; основні заходи захисту та безпеки при медичному опроміненні; визначені референтні рівні для ситуацій існуючого та ава­рійного опромінення, а також референтні рівні середньої річної концентрації активності радону в повітрі приміщень для постійного перебування людей на робочих місцях. На думку авторів, має відбуватися синхронна робота над розробкою нових норм радіаційної безпеки, які мають встановити нові радіацій­но-гігієнічні регламенти як для практичної ді­яльності, так і при втручанні, зокрема, при ра­діаційній аварії. В умовах сучасних реалій ймо­вірність реалізації ядерних і радіаційних загроз для національної безпеки України та глобальної безпеки загалом в умовах великомасштабної ро­сійської агресії різко зросла. Існує необхідність продовження політичних консультацій України із ЄС, державами-учасницями Групи семи в рам­ках ініціативи «Глобального партнерства проти розповсюдження зброї та матеріалів масового знищення», МАГАТЕ, іншими міжнародними ор­ганізаціями щодо питань ядерної та радіаційної безпеки не лише на період дії воєнного стану в Україні, а й після його завершення.

Keywords

• аварійна ситуація
• адаптація законодавства
• використання ядерної енергії
• джерело іонізуючого випромінювання
• законодавство Європейського Союзу
• інформування населення