Методика і результати синтезу і аналізу потенціальної завадостійкості компенсатора асинхронної переривчастої завади, подібної до корисного фазоманіпульованого сигналу
Abstract
В телекомунікаційних радіосистемах з випадковим множинним доступом (ВМД) сигнали користувачів характеризуються випадковим переривчастим режимом випромінювання і виникненням їх зіткнень в середовищі розповсюдження, тобто, конфліктами на фізичному рівні. Практичний інтерес представляють ситуації, коли корисний і той, що заважає (переривчастий), сигнали асинхронні за тактовими точками. Слід також зазначити, що коли переривчастих взаємно неортогональних на довжині інформаційної помилки сигналів більше двох, алгоритми виявлення-розділення, оптимальні за критерієм мінімуму імовірності помилки в оцінці дискретного параметра корисного сигналу виявляються надто складними. Тому тут досліджується найпростіший випадок, коли сигнал, що заважає – один. Синтезовано алгоритм демодуляції двійкового фазоманіпульованого сигналу, що спостерігається на фоні подібної завади асинхронної за тактовими точками, яка характеризується випадковим переривчастим режимом випромінювання. За критерій оптимальності при синтезі обрано мінімум імовірності помилки в оцінці дискретного інформаційного параметра корисного сигналу. Також застосовано припущення, що всі неінформаційні параметри корисного сигналу і подібної йому завади точно відомі. Середовище розповсюдження вважається стаціонарним в часі. Зазначені вихідні дані для синтезу дозволяють при аналізі одержати потенціальні межі завадостійкості демодуляції цифрового сигналу, що спостерігається на фоні подібної йому переривчастої завади. В результаті одержано «каркас» процедури демодуляції-розділення, який у наступному слід доповнити вузлами (блоками) оцінки неперервних параметрів, що не є інформаційними – частот, початкових фаз, амплітуд, форм огинних, тактових точок тощо. Алгоритм демодуляції цифрового сигналу в умовах впливу подібної асинхронної переривчастої завади виявляється приблизно вдвічі складнішим у порівнянні з раніше відомим, коли сигнал і завада за тактовими точками передбачалися синхронними. Характерною відмінною рисою одержаного компенсаційного алгоритму є відсутність зворотніх зв’язків – процедура компенсації виконується «вперед», на виходах кореляторів сигналу і завади. Результат узагальнюється на випадок, коли тактові частоти сигналу і завади відрізняються на довільну величину. Пропонується спрощене наближення одержаного алгоритму.
Keywords
